Модульні питання по темі Особливості психічного розвитку дітей при дизонтогезах різних типів - Варіант 2

Найбільш типовим є ранній час ушкодження, коли має місце виражена незрілість мозкових систем, у першу чергу – найбільш складних, з тривалим періодом розвитку

Типовий приклад – олігофренія. Недорозвиток мозкових систем носить первинний і тотальний характер. Вторинні порушення формуються “згори вниз” (ведуча координата) і частково “знизу вгору”.

Психічні процеси інертні, фіксуються на примітивних асоціативних зв’язках. В асинхронії переважає ретардація. Вищі психічні функції уражені сильніше базальних. Розвиток інтелекту, звичайно, страждає сильніше, ніж мовлення, мовлення – сильніше, ніж сприйняття, пам’ять, моторика, елементарні емоції.

Характерно уповільнення темпу формування пізнавальної та емоційної сфер з їх тимчасовою фіксацією на більш ранніх вікових етапах.

Первинний дефект частіше порушує розвиток окремих базальних ланок психічних процесів, вищі рівні страждають вторинно (ведуча координата – “знизу вгору”). Виявляється недостатність окремих кірково-підкіркових функцій при більшому збереженні вищих регуляторних систем.

Спостерігається мозаїчність ушкодження: поруч з дефіцитарними функціями наявні збережені. Інертна фіксація більш елементарних зв’язків, переважно в базальних ланках, тимчасово затримується інволюція більш ранніх форм.

Прогноз динаміки розвитку та корекції кращий, ніж при олігофренії.

Спостерігається в тих випадках, коли патогенний вплив на мозок відбувся після 2-3 років, коли більша частина мозкових систем вже сформована.

Характерна модель – органічна деменція. Ушкодження приводить до ізоляції окремих систем, розпаду складних ієрархічних зв’язків, нерідко з грубим регресом інтелекту та поведінки.

При локальному пошкодженні мозку виявляється «мозаїчність» порушень пізнавальної діяльності і затримка темпу розвитку. При дифузному ураженні спостерігаються зниження темпу психічної діяльності, коливання психічного тонусу та працездатності, істотні порушення регуляції. В тяжких випадках відбувається розпад вже сформованих вищих психічних функцій у сполученні з грубим недорозвитком ще не сформованих. В більш легких – зниження темпів формування ВПФ.

Пов’язаний з тяжкими порушеннями (грубим недорозвитком або ушкодженням) окремих аналізаторних систем (зору, слуху), мовлення, опорно-рухового апарату, а також рядом інвалідизуючих хронічних соматичних захворювань.

Первинний дефект аналізатора або певної соматичної системи веде до недорозвитку найближчих функцій і затримки розвитку більш віддалених. Гальмується психічний розвиток в цілому. Ведуча координата – “знизу вгору”. Асинхронія проявляється в різному ступені недорозвитку одних систем при збереженості інших. Спостерігаються явища ізоляції (наприклад, порушення координації між мовленням та практичною діяльністю при вадах зору).

Прогноз психічного розвитку обумовлений глибиной ураження функції, первинною потенційною збереженістю інтелектуальної сфери, інших сенсорних і регуляторних систем. При дефіцитарному розвитку найбільш яскраво проявляються компенсаторні можливості організму. При недостатній корекційній роботі спостерігаються явища депривації, яка порушує розвиток пізнавальної сфери та особистості.

Спостерігаються складні сполучення загального недорозвитку, затриманого, ушкодженого та прискореного розвитку окремих психічних функцій, що приводять до виникнення низки якісно нових патологічних утворень.

Перекручений розвиток частіше властивий деяким процесуальним спадковим захворюванням. Характерна модель – ранній дитячий аутизм.

Найбільш вираженою є асинхронія. В процесі формування психічних функцій спостерігається змінена ієрархія в послідовності розвитку окремих систем, значною мірою протилежна нормальному онтогенезу. Так, передчасний розвиток мовлення значно випереджає формування локомоторних функцій. Велике значення має ізоляція: функції, що розвиваються прискорено, не підтягують розвиток інших. Можлива стереотипізація, зациклювання в мовленні або ігрових діях.

За структурою подібний до перекрученого розвитку – наявне сполучення ретардації одних систем і парціальної акселерації інших, порушення ієрархії в послідовності розвитку психічних функцій.

Пов’язаний з природженою або рано набутою стійкою диспропорційністю психіки переважно в емоційно-вольовій сфері.

Модель – психопатії, в першу чергу конституційні, а також патологічне  (патохарактерологічне) формування особистості.