М.Коцюбинський "Тіні забутих предків"

ріка смерті

символ нещастя

тіні забутих предків

символ життя, незнищенності, символ одвічної вівчарської праці, що годує й підтримує людину.

постійно ворожить, зраджує близькій людині

уважає свою дитину підкинутим бісеням

потопає у Черемоші

видобуває вогонь старим способом

покидає рідне село й повертається через шість років

“Обзивалась на гру флояри (сопілки), як самичка до дикого голуба, – співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з’явились – не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…”

“… з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю. Правда, вона любила пишне лудіння, і немало десь піде грошей на шовкові хустки та дорогі згарди…

«Він був без одежі. М’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… Се був веселий …, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере».

“Про нього люди казали, що він богує. Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини, його боялись, але потребували усі…”

Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля – одален, матриган і підойму, розумів, про що канькає каня, з чого повстала зозуля… Знав, що на світі панує нечиста сила, що в лісах повно лісовиків"

гордовита, пихата

хазяїн

маленька сокира

невелика лука, сінокіс близько оселі

гора, уся вкрита лісом, крім вершини