Літературний диктант за романом П. Куліша "Чорна рада"

Про кого йдеться: "…Високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі; і вже чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи"

Про кого йдеться: "Здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густії брови аж геть піднялися над тими очима"

Про кого йдеться: "Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — так усякому на душі мов сонечко світить"

Про кого йдеться: "Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані — і пучки видно. Хіба по шаблі можна б здогадуватися, що воно щось не просте:шабля аж горіла від золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловік простенький, тихенький"

Про кого йдеться: "…Тільки похитувався, гладячи черево; а щоки — як кавуни: сміявсь од щирого серця. Така була в його вдача"

Хто із героїв "Чорної ради" сказав: "Діти мої! Наступає страшна година: перехрестить, мабуть, нас Господь ізнов огнем і мечем. Треба нам тепер такого полковника, щоб знав, де вовк, а де лисиця. Послужив я православному християнству з батьком Хмельницьким, послужу вам, дітки, ще й тепер, коли буде на те ваша воля"?

Про кого йдеться: "Він добрий був син і щирий козак; лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік преогорчити й золоту свою славу гряззю закаляти"?

Про кого йдеться: "Темний він був на очі, а ходив без проводиря; у латаній свитині й без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж він робив із тими грішми? Викупляв невольників із неволі. Іще ж до того знав він лічити усякі болісті й замовлять усякі рани"?

Про кого з героїв сказано: "...був собі дідусь такий і мізерний, мов зараз тілько з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було, мов позичене"?

Про кого йдеться: "... була пані ввічлива: знала, як до кого з речами обернутись"?

Про кого сказано: "Княгиня зійшла з рундука назустріч гостям, веселенько всміхаючись, тілько дивилась якось так жалібно, що аж чудно усім здалось. Зараз можна було догадатись, що в неї лежить на душі якесь тяжке, невсипуще горе"?

Кому з героїв "Чорної ради" належать слова: "Чужою смертю я волі куповати не хочу"