"Література XX ст. Ліна Костенко"

Рядки

Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа

характеризують автора твору

На прощу до Києва вирушають героїні обох творів у рядку:

Ну, є ж про зраду там які статті?
Не всяка ж кара має буть незбожна.
Що ж це виходить?
Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?! – запитує герой твору

У творі “Маруся Чурай” Ліни Костенко характеристика персонажа

Був молодий і гарний був на вроду.
І жив, і вмер, як личить козаку.
За те, що він боровся за свободу,
його спалили в мідному бику

стосується:

Схожа проблема — «нерівня душ — це гірше, ніж майна» — наявна в творах рядка:

«Маруся чи Галя — ось його цілком реальний вибір. І, зрештою, «земне» тяжіння бере гору, — перед нами постає драма людини, яка не відбулася», — сказано про:

«Неси мене, коню… коли б хоч не пізно…
Шляхи перекриті… і варта не спить…
Якщо я впаду — неврятована пісня,
задушена пісня в петлі захрипить!» –
з такими думками поспішає до гетьмана

«Тобі дано і вірити й кохати.
А що мені? Які такі куші?!
Нелегко, кажуть, жити на дві хати.
А ще нелегше — жить на дві душі», — зізнається герой твору

У рядках

Як не хочеш, моє серце,
Дружиною бути,
То дай мені таке зілля,
Щоб тебе забути

йдеться про

У рядках «Моя любов чолом сягала неба, / А Гриць ходив ногами по землі» провідним художнім засобом є

«Торкнувся склянки білими вустами. / Повільно пив. І випив. І погас. / О сонце, сонце, промінь мій останній! / Оце і є вся правдонька про нас…», – розповідає про свого коханого:

Уривок із твору Ліни Костенко «Маруся Чурай» наведено в рядку: