Леся Українка "Лісова пісня"

"Двоє маленьких, бліденьких діток у біленьких
сорочечках виринають з-поміж латаття"- це персонажі, які

"Він древній сивий дід, довге волосся і довга біла борода
всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому — барви мулу, на голові корона із скойок".

Це володар

Та я хотів собі сопілку втяти, —
хороший тута вельми очерет, - каже герой, який

Дочкою називає Мавку

Мені здається часом, що верба,
ота стара, сухенька, то — матуся.
Вона мене на зиму прийняла
і порохном м'якеньким устелила
для мене ложе, -каже про себе персонаж, який/яка

"...На їй сорочка з десятки, скупо пошита і латана на плечах, вузька спідничина з набиванки і полинялий фартух з димки, волосся гладко зачесане у дві коси і заложене навколо голови", -це про героїню, яка

Бач... їм така невістка не до мислі...
Вони не люблять лісового роду...- сказано про героїню, яка

У "Лісовій пісні" немає такої події

НЕправильним щодо "Лісової пісні" є твердження

Лукашу,
нехай ся жінка більше не приходить, —
я не люблю її: вона лукава,
як видра,- каже Мавка про

"Коли розвидняється, на галяві стає видко великий пеньок, там, де стояв колись столітній дуб, а недалечко від нього недавно насипану, ще не порослу моріжком могилу". Це могила того, хто

Я — загублена Доля.
Завела мене в дебрі
нерозумна сваволя.

Чия це доля?