Л. Костенко "Маруся Чурай". Цитатний диктант

Хто дає Марусі таку характеристику:

Яка стоїть немов свята та божа.
Ото така вже вдача потайна.
Бо на обличчя з янголами схожа,
але в душі — то чистий сатана.

Кому належать подані слова:

Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я скажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.

Хто "... тим часом воювала —
за курку, за телицю, за межу"?

Вказати персонажа:

В житті шукав дорогу не пряму.
Він народився під такою зіркою,
що щось в душі двоїлося йому.

Вказати персонажа, про якого йде мова:

Від того кидавсь берега до того.
Любив достаток і любив пісні.
Це як, скажімо, вірувати в бога
і продавати душу сатані.

Вказати персонажа:

Ще не старий. І славу мав, і силу.
(Про нього потім думу іскладуть.
Мине сім літ — і голову цю сиву
Виговському на списі подадуть)

Хто про Марусю казав так:

Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.

Вказати персонажа:

Він гордий був...
Він лицар був, дарма, що постоли.
Стояв на смерть. Ніколи не здавався.
Йому скрутили руки і здали.

Про кого говорить Маруся:

Тепер він з нами в радості і в сумі.
Збагнуло серце вражене моє:
пішов у смерть — і повернувся в думі,
і вже тепер ніхто його не вб'є.

Хто Марусі дав таку пораду:

Здушили сльози — не виходь на люди.
Болить душа — не виявляй на вид.

Про кого Маруся говорила так:

Звела їх доля, наче, в нагороду
за те, що мали незглибимі душі.

Хто з персонажів говорить про себе так:

Я — навіжена. Я — дитя любові.
Мені без неї білий світ глевкий.

Про кого Маруся казала так:

Біднесенький, намучився зі мною.
Веселий був, а я була сумною.
Ласкавий був, розгублений і добрий.
Зайшов за мене, як за чорний обрій.

Хто з персонажів казав: "Щастя треба красти"?

Вказати персонажа:

Йому добро саме іде у двір.
І сад рясний, і нива хлібодарна.
Він не який визискувач чи звір,
він просто вміє взяти запівдáрма.
Він посідає греблі і поля,
у Церкву ходить майже щосуботи
Хто — за Богдана, хто — за короля.
А він — за тих, которії не проти.

Вказати персонажа:

коса білява, куца і товста.
Як реп'яшки, зелені оченята
і пишно закопилені вуста.
Глуха до пісні, завжди щось спотворить.
Все вишиває прошви подушóк.
Ще як мовчить,— нічого. Заговорить,—
гостренькі зуби — чисто ховрашок.

Кому Маруся дає таку характеристику:

А слово скаже — з пам'яті не викинеш.
А більш мовчить, не щедрий на слова.
Таке обличчя, зразу і не звикнеш, —
різке, як меч. Тонке, як тятива?

"Іди до неї. Будеш між панами.
А я за тебе, Грицю, не піду.
Це ж цілий вік стоятиме між нами.
А з чого ж, Грицю, пісню я складу-!". Що стоятиме між ними?

До якої події готувала мати Марусі таке вбрання:

А мати вклала білу сорочину
і чоботи, узяті від шевця.
Черчату плахту ще й якісь прикраси.
Червону крайку в смужки золоті...

Хто помилував Марусю:

За ті пісні, що їх вона складала,
за те страждання, що вона страждала,
за батька, що розп'ятий у Варшаві,
а не схилив пред ворогом чола,—
не вистачало б городу Полтаві?..
щоб і вона ще страчена була!

Про кого з історичних персонажів наступні рядки:

Упир з холодними очима,
пихатий словом і чолом,
душа підступна і злочинна,
закута в панцир і шолом.
Уломок лицарського роду,
мучитель власного народу,
кривавий кат з-під темної зорі,
отам він жив, на Замковій горі.

Хто з персонажів і про кого говорить:

Ми з нею рідні. Ми одного кореня.
Мабуть, один лелека нас приніс.
Батьки у нас безстрашні й невпокорені
і матері посивілі од сліз.

Вказати персонажа, який говорить про себе так:

Красива я була, правда-
Схожа на свою матір.
Смілива я була, правда-

Схожа на свого батька.
Співуча я була, правда-
Схожа на свій народ.
А тепер моє обличчя зведене судомою болю.
Вмираю від сухот.

Вказати персонажа, який про своє життя говорить так:

Моє життя — руйнóвище любові,
де вже ніякий цвіт не процвіте.