Контрольна робота.Нова українська література.І.Котляревський.,Г.Квітка -Основ'яненко

Золото — не дівка!

Кромі того, що красива, розумна, мо-

торна і до всякого діла дотепна, — яке

в неї добре серце, як вона поважає ма-

тір свою, шанує всіх старших себе; яка

трудяща, яка рукодільниця; себе й ма-

тір свою на світі держить.

Іван Котляревський

Один собі живу на світі, як билинка на полі; си-

рота — без роду, без племені, без талану й без приюту. Що робить —

і сам не знаю. Був у городі, шукав міста, но скрізь опізнився

Усе, здається, близило мене до

щастя; но, як на те, треба ж опізнитись одним днем, щоб горювати

во всю жизнь! Кого безталання нападе, тому нема ні в чім удачі.

Правду в тій пісні сказано, що сусідові все удається, усі його люблять,

усі до його липнуть, а другому все як одрізано.

Та що ж то за дiвка була! Висока, пряме-

сенька, як стрiлочка, чорнявенька, очицi — як терновi ягiдки, бро-

воньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що в

саду цвiте, носочок так собi пряменький, з горбочком, а губоньки,

як цвiточки розцвiтають, i меж ними зубоньки — неначе жарнiвки,

як одна, на ниточцi нанизанi.

Хлопець гарний, русявий, чисто пiдголений; чуб чепурний,

уси козацькi, очi веселенькi, як зiрочки; на виду рум’яний, моторний,

звичайний; жупан на ньому синiй i китаєва юпка, поясом з аглицької

каламайки пiдперезаний, у тяжинових штанях, чоботи добрi, шкаповi,

з пiдковами. Я

допомагає в «сердечному ділі»

погрожує штрафом і тюрмою

іде з рідного села до козаків

схиляється серцем

до благородного Петра.