Контрольна робота за темою "Синтаксис. Пунктуація"

прийняти рішення

прийняти резолюцію

прийняти ванну

прийняти міри

прийняти участь

залюблений у світ, давним-давно, припорошений снігом

яскрава зірка, крізь двері, очолений братом

дуже сумлінний, варити чай, найменш привабливий

далекий Сибір, освітлений шлях, посеред літа

та дорога, запобігати хворобі, поза жодним сумнівом

я з подругою, хтось із семи, кожна із сімейства

кліпати очима

кілька сосон

ходити по горам

два фахівці

у зеленому пальті

рідна земля, народна пісня, співати тихо, вкладати душу

любов до рідної землі, віночок українських пісень, переглянути гарний кінофільм

продовжити навчання, висловити вдячність, влучне слово

не повторювати двічі, справедливо гніватися; просити примирення

обрати нелегкий шлях

запобігати руйнування

захворіти на бронхіт

ігнорувати зауваження

відправити листа

Хай кожен із вас заспіває.

Гостям весело.

Дідусь буде відпочивати.

Хлопець виявився не ликом шитий.

Край неба жевріє.

Ранок був свіжим.

Тиша ніби скло.

Запахло медом.

Став накрапати дощ.

Три тополі обнялися.

Уміти спілкуватися - це велика сила.

Прохання відповідати вивело його із забуття.

Любов до тебе я б могла б перемогти.

У нас завжди високо цінували ввічливість.

Озеро Світязь є найбільшим в Україні.

Більшість учасників конференції прибули пізніше.

Василь з Іваном рано-вранці поїхали на косовицю.

На галявині росло двадцять молодих берізок.

ООН ухвалила важливе рішення щодо миротворчого контингенту.

Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Крізь щілину пробивається кілька сонячних променів.

Кілька парубків скочило до танцю, потягши за собою дівчат.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Стежкою наближалися дві молодиці.

Будить спогад давня пісня, пада в трави і зника.

Художник щоразу все мусить відкривати заново.

Сорок вісім могутніх струменів злилися в один велетенський водоспад.

А три покоління селянського дому вмістились на знімках старого альбому.

Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніхкосовицях смерті!

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева.

Життя стає радістю для кожного у рідному краю.

Хмари починають темніти, стають синьо - чорні.

Боятися смерті - на світі не жити.

Брат навчився керувати автомобілем.

Читаючи підручник, робіть нотатки.

Шляхи засипаючи, завиває лютнева хуртовина.

Поранений солдат побілів від болю.

Мандрівники були вже дуже далеко від домівки.

незважаючи на люті морози.

якщо купимо квитки на потяг.

бо вже скучили за рідним містом.

так що неодмінно відвідаємо Лавру.

щоб краще дізнатися історію столиці.

незважаючи на погану погоду.

щоб відвідати ботанічний сад.

тому що були вихідні дні.

через задушливі дні в Києві.

так що відпочинок був цікавий.

оскільки вчора була сильна хуртовина.

хоча надворі вже була рання весна.

ніби лежала товста пухова перина.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

Здобули волю відшукали долю.

Посієш впору збереш зерна гору.

Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся.

Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

заступивши темрявою небо.

зависли над молодими садами.

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.

пішов густий літній дощ.

На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

День був сонячним і небо здавалося ще більшим.

Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Мені потрібне слово а не слава.

Півень стояв на порозі у хліві, стріпував крильми, наче поривався летіти понад мерехтливим сяйвом снігів.

Вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, знову заіржав грізно та бойовито, перегукуючись із громами.

У кожному готовому набої не тільки витрачена моя енергія, а й якась невловима частка самого мене.

Можливо, не тільки лісник, а й школярі-юннати навідувалися сюди ще та ще в інші знайомі їм місцинки.

Мар’янка, сидячи обабіч дороги, гірко плакала, утираючи сльози рукавом, від того, що відстала від валки, загулявшись у лісочку.

Недалеко почулося хлюпання весла а згодом з’явився рибальський човен.

Шпаки це імітатори веселі то іволга у пісні їх дзвенить то хлопчик друзів кличучи свистить то соловейко розсипає трелі то колесо немазане скрипить.

Сонце незабаром зайшло зовсім однак небо ще жевріло згасаючим багрянцем.

Минула буря і сонце засяяло.

Щасливо співати і жити у ріднім краю і зорям щасливо світити на землю мою.

Так по землі приходять весни і по грозі сіяє день.

Навколо стояла така тиша і чути було золотий дзвін переджнивності.

Пахне сіно лугове і зав’язь в чистих росах зріє.

Зрідка пробіжить тут заєць і спиниться на кручі вовк.

Тільки коники сюрчать і перепел іноді підпадьомкає.