Контрольна робота "Ти знаєш, що ти - людина" (за творчістю Григора Тютюнника, Олекси Стороженка, Богдана Лепкого та Ліни Костенко)

Ліна Костенко

Олекса Стороженко

Богдан Лепкий

Григір Тютюнник

«Цілісінький рік не дасть йому порога переступити, хіба у неділю поведе до церкви та за ним і не молиться, та обома руками за його й держиться, щоб хто не то що штовхнув, а й не доторкнувся б».

«— Не піду! — пробубонить та й очі заплющить.

— Чому? — питають.

— Далеко. Якби вечорниці збирались біля моєї хати, то, може б, і пішов».

«..дивлячись на се юродство, стане гримати на жінку і похвалятись, що він Павлуся віддасть у школу до дяка аж у друге село».

«— Нате вам за працю, а се наші гроші, бо самі таки розсудіть: хто б їх у чужу хату вкинув, якби не сам бог того схотів!»

«— Ми тебе так з периною на руках і понесемо; не тебе нам треба, а твого щастя. Як ти з нами будеш, то, може, бог дасть, і знайдемо скарб».

« Пустіть її! Це моя сестра! Сестра моя, чуєте? Вона мені за матір!!».

возвеличення любові до рідного краю, до всього, що з ним пов’язано, перебуваючи далеко за його межами

засудження тих, хто за індивідуальність, творчу думку переслідує людину, звинувачує й виносить вирок на страту

уславлення дощу як життєдайної, цілющої сили

уславлення духовних поривань людини; треба жити й мріяти, мати цілі й бажання; життя людини без мрій буде буденним

утвердження думки про те, що щастя для кожного має різне значення; засудження людської заздрості

експозиція

зав'язка

розвиток дій

кульмінація

розв'язка

чайка

мишка

хазяйка

Павлусь

крига

крила

хорт

діжурка

ящик

Метафора

порівняння

Епітет

Антитеза

Гіпербола

ХІХ-ХХ

ХХ

ХІХ

ХХ-ХХІ

зображення давніх часів, коли людей страчували за будь-яке чаклування, та звинувачення Анни в тому, що вона з багряного листя робить мишей.

відтворення роздумів поетеси про смисл життя людини.

слово в житті людини, сутність поезії.

зображення змін у природі внаслідок дощу, який її оновив і омолодив.

розповідь про “окриленність” людини.