Контрольна робота. Творчість М. Куліша, І. Багряного, О. Довженка

«Світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнання, всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну. Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та юнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо не гріє її, не будить радості ані людяного суму…»

«Пролітав із свистом спіраллю над диким бескиддям і нагло зникав десь у надрах землі – занурювався, як вогненноокий хробак, зі скреготом і хряском у груди скелястих гір, свердлив їх з блискавичною швидкістю, розсипаючи іскри. Зникав... І раптом вилітав з-під землі далеко, мов пекельна потвора, потрясаючи реготом ніч»

«Мої спогади я присвячую молодим, сміливим і чуйним, їм віддаю я на суд юнацькі помилки й перемоги, щоб збудити їхні думки, щоб спонукати їх на шукання яскравіших просторів і горизонтів. Я не виходив кілька день з монтажної кімнати. Одна з чергових картин була закінчена, режисер показав її дирекції, а зараз ми сидимо з ним удвох між рулонами плівки і скорочуємо…»

«Але мати не спала.
Вона підходить до мене, бере моє стомлене обличчя у свої сухі старечі долоні й схиляє свою голову на мої груди. Вона знову каже, що я, її м’ятежний син, зовсім замучив себе...»

«Оце саме «ге» і є моє лихо віковічне. Прокляття, якесь каїнове тавро, що по ньому мене впізнаватимуть навіть тоді, коли я возговорю не те що чистою руською, а небесною, ангельською мовою».

закохані прориваються через маньчжурський кордон

парубок стає секретарем літературного журналу

комісар закордонних справ зустрічається з турецьким міністром

оповідач згадує про «запеклі бої» під час сінокосу

син називає батька «валуєвським асистентом»

Андрюша

Фійона

Самійло-косар

Мокій

Богдан

"І, можливо, під впливом гнітючих обставин письменник звертається до чарівного оазису свого трудового життя - до незабутнього, здивованого, "зеленоокого" дитинства..."

"Люди сміялись, тільки-но побачивши його підпис під фейлетоном чи гуморескою, наперед смакуючи її зміст..."

"Тільки епохальні п'єси можуть викликати таку велику дискусію і тільки обмежені люди не розуміють, що саме такі п'єси й роблять у театрі епоху..."

«Я повернуся до своєї Вітчизни з мільйонами своїх братів і сестер, що перебувають тут в Європі і там по сибірських концтаборах, тоді, коли тоталітарна кривава більшовицька система буде знесена так, як гітлерівська…»

«Сцена ж мій кумир, театр – священний храм для мене!.. В театрі грать повинні тільки справжню літературну драму, де страждання душі людської тривожить кам’яні серця…»