Контрольна робота "Складнопідрядні речення оставинні та з кількома підрядними"

Дві

Три

Чотири

П'ять

Вночі, коли небо і ріка стали зоряною єдністю, вони повертались додому.

Небо пашіло, як розпечена пательня, і лише за полудень спека почала спадати.

Розпатланий вітер бовванів з натугою серед гаю, тому що розізлив його лютий дощ, якому здалося, що той захопив весну-красну у полон, щоб вона не перемогла зими.

Блакитні тіні розкривали свою глибінь і приймали, як у м’яке ложе, Гафійчині думки, сподівання Маланки.

вказує на наслідок того, про що йдеться в головній частині

вказує на явища, всупереч яким відбувається дія, названа в головному реченні

вказує спосіб дії головного речення

вказує час дії, що відбувається у головному реченні

обставинне часу

обставинне наслідкове

обставинне умови

обставинне допустове

Весни такої не було й не буде, як та була, що за вікном цвіла (Леся Українка).

Як не хочеш, дівчинонько, дружиною бути, то дай мені таке зілля, щоб тебе забути (Народна творчість).

Якби не жовте листя в садах, то можна було б подумати, що надворі не бабине літо, а справжнє літо (І. Нечуй-Левицький).

Стоять вишні і журяться похилі, що в хмари сонечко зайшло, що листя й квіти облетіли, що їх снігами замело (О. Олесь).

Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати (Л. Костенко).

Ми дивились довго, як хмаринка тане, як синіє синь, як колише вітер струни павутин (М. Рильський).

Чи буде ясно, чи будуть грози, чи прийде часом якась наруга, ти не зіб'єшся в своїй дорозі, не скривдиш жінки, не зрадиш друга (В. Гуртовенко).

Я готовий повірити в царство небесне, бо не хочу, щоб в землю ішли без сліда безіменні, святі, незрівнянно чудесні, горді діти землі, вірні діти труда (В. Симоненко).

Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива, ніжна наречена (Д. Павличко).

Я знала виродка, що цурався жінки, що привела його на світ (І. Вільде).

Всі знали його сумну історію і мабуть кожен співчував.

Поет дуже зрадів що на щастя настав його час.

Життя не кінчається смертю якщо залишається сад.

Тарасик часто бачив як співаючи повертаються в село чумаки.

( ), ( ), [ ], ( ), ( ).

[ ], ( ), [ ], ( ), ( ).

( ), [ ], ( ), [ ], ( ).

( ), [ ], ( ), ( ).

А я ж як в’язень, що на час короткий з темниці вирвався і має часу ждати. Раптом Сашко відчув, що хтось дивиться йому в спину.

Ярослав заніс був руки, щоб ляснути в долоні, але стримався. Митрополит наполягав на тому, щоб ставити церкву на освячених підвалинах.

І все ж тобі не загасити світла, що з тьми віків та через стільки бур проніс народ, відважний та свобідний. І справді, з кутка, де блищали очі, вибрався Їжак, струснув солому з голок і сів посеред Куреня.

Яка журба тобі, що я поїду на чужину з розбитим серцем? У цім місці річка, що взагалі текла, крутячись та петляючи між хребтами, робила круте коліно.

Тільки з переказів глухий гомін доходить, що копали цей колодязь колись чумаки. (Сполучне слово.)

Тобі я віддала усе, що мала. (Сполучне слово.)

І шкода, що осінь моя минає в полях, у дібровах, а не в школі. (Підрядний сполучник.)

Дізнавшись, що Добриня зник, Янка втратила спокій і сон. (Підрядний сполучник.)