Контрольна робота "Пунктуація"

Кожен собор – це скарб поколінь.

Ні, я буду крізь сльози сміятись.

Вулиця була широкою, земля – пекучою.

Первоміст, головний міст у Києві.

Несамовита буря, люта мачуха, ставала для козаків добрим порятунком.

Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле.

На жаль, жити без творчої праці вона не могла.

Сонце, вийшовши, стало напроти вікна.

Біліла земля, укрита товстим шаром снігу.

Ім’я Григорія Сковороди увійшло в пантеон безсмертя.

Із саквою за плечима та флейтою в руці пройшов він роздоріжжями України, а думкою виміряв величезні, світові простори.

Не в уквітчаній киреї, а у свитці мандрівній увійшов Сковорода в храм уселюдської культури.

Хтозна скільки пригод зазнав у житті.

Будеш сіяти з сумом — вродить печаль.

Бачу здалека: хвиля іскриста грає вільно на синьому морі.

Повіяв вітер по долині, пішла долиною луна.

Погляне — холодною водою обіллє.

На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули.

Війне вітрець — дзвінка пшениця летить, кидається уплав.

Гаї шумлять — я слухаю, хмарки біжать — милуюся.

Весна була тепла: парувала земля, від перших листочків ішов тонкий аромат.

Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна.

Зрідка пробіжить тут заєць, або спиниться на кручі вовк.

Верби сплакували листям їхні золоті сльози гнало за водою.

Малював художник небо поставали небеса.

Шумлять не ліси скрипкові оркестри лунають.

Старі люди кажуть два хитрих мудрого не переважать.

Листя жовто-багряне сиплеться в саду чубаті хмари плачуть на ходу.

Заголубіли травневі далі настала в лісі пора конвалій.

Любіть книгу вона допоможе вам розібратися в строкатому сплетінні думок.

Був теплий день світилася весна.

Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір.