Контрольна робота (ІІ семестр)

Оце дівка! І я ж, здається, не з послідніх, а мало не впав. Оце робітниця, оце жінка — сама за косарем зв’яже! Та хоч би батько цапа скакав, а я таки женюсь на Мотрі.

Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з'їдять... Мені треба невістку з приданим, з грішми.

Я. З охотою. Коли люди багатіють, то чом же нам не попробовать щастя… Надокучили прокляті злидні!..

А як же? Опит — велике діло! Садок улітку, як кожух зимою. Як ви полагаете: в саму спеку під яблуньою полежать, хе-хе!

Сором людям в очі дивиться!! Та ми ж пішки поспіємо на шапкобрання. Так буде, як у ту неділю: люде з церкви, а ми в церкву.

Люди добрі! Змилуйтесь, прийміть нас до хати. Я вам оддячу, я вам одроблю…

Пісня волі, споетизованої, може, в дні лихоліття, чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людей людьми.

Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…

Саншукар

З живого шкуру здеру, чисто оббілую... Я ж йому пригадаю, гайдамаці, Кодню...

Залишився без матері. Мав сестру Настку. Любив пити молоко та їсти хліб.

І було сумно навіть страшно чомусь, а вдома він ударив пальцем по клавішах «сі», «сі», «ля» - баси, густі й серйозні, і делікатне « соль» у верхній октаві

Був затриманий членом народної дружини о 21 годині 23 листопада цього року.

Я хочу…я змушена перервати. Трапилася велика, страшна прикрість. Ми даремно образили цього хлопця…

Чілдрен! Я відкриваю курси англійської мови. Записуйтеся.

Маленький, товстий і флегматичний. За смаглявість по-вуличному називали Жучком.

Завжди прилизаний, напахчений одеколоном мамин синок. Ябеда й боягуз, хвастун і брехун.

Високий, худий, з рідким білявим чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий…

Ясне сонечко з ямочками на рожевих щоках.