Контрольна робота "Безсполучникове складне речення"

Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір'я стало біле.

Поглянь в обличчя тоді питай про здоров'я.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б'ють меди скажені.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Торгуй правдою більше бариша буде.

Угорі почало виднішати місяць зійшов.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Як зараз бачу ген горить мій степ.

Міцна сім'я міцна держава.

Світали ночі вечоріли дні.

Ловив рибку впіймав рака.

Подивлюся серце защемить.

Небо зоряне завтра дощу не буде.

пахнуть білі гречки.

прийшов травень.

значить справжня весна.

вишні ж уже відцвіли.

розносяться пахощі навколо.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання вчитися ти не маєш.

Вихід зі становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Саду нашого не впізнати густим роєм білого цвіту обліпило кожну гілочку.

Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій вишині.

Та диво дивне в лютій тісноті я відчуття безмежжя не втрачаю.

Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу.

А тумани вже давно щезли розвіяли їх сиві вітри й вітерці.

подуває легкий вітерець.

у небі жодної хмаринки.

море виграє хвилями.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами.

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята

Боятися вовків у ліс не ходити.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Хмара грізно суне за Бориспіль темна тиша опада в лиман

Здається чую лопають каштани жовто - зелену викидають брость.

Править хтось малим човенцем в'ється стежечка злотиста.

Не русалонька блукає то дівчина ходить.

Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

стало чути навіть політ бджоли.

навіть дерева стоять безшелесно.

пролунав дзвоник на урок.

усе навколо принишкло.

навколо запанувала дзвінка тиша.

Сонце заходить гори чорніють пташечка тихне поле німіє.

Плачуть дощі в снігах просять вітри спочину і розбивають в прах зоряну павутину.

Ранок був безвітряний тихо пролітала негуста пороша садок ніби відпочивав.

Минає літо осінь вже бреде лісів багрець торкнувся вересневий.

Планета сива над віками крутиться минають дні і пахне сіножать.

На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Коли тебе в саду стрічаю сад квітне знову і цілий світ пісні вплітає в твою розмову.

Тим часом обважнілі садки півдня осипались абрикосами земля вже ними була встелена що й ніде ступити.

Там повен двір любистку цвітуть такі жоржини і вишні чорноокі стоять до холодів.

Здоровенний дуб розлігся розширився своїм кострубатим гіллям так що аж темно під ним.