Контрольна робота "Безсполучникове складне речення"

безсполучниковим складним називають таке речення, у якому частини поєднуються в одне змістове ціле без сполучників (сполучних слів), а лише за допомогою інтонації;

безсполучниковим складним називають таке речення, у якому частини поєднуються в одне змістове ціле без сполучників, а лише за допомогою сполучних слів;

частини в безсполучниковому складному реченні не являються рівноправними;

у безсполучниковому складному реченні повинно бути не менше трьох частин.

якщо частини безсполучникового складного речення протиставляються одна одній, між ними ставимо ТИРЕ;

якщо зміст однієї частини безсполучникового складного речення порівнюється зі змістом іншої, в таких реченнях ставимо КОМУ;

якщо зміст однієї частини безсполучникового складного речення доповнюється до змісту іншої, в таких реченнях ставимо КОМУ;

якщо зміст однієї частини безсполучникового складного речення виражає причину того, про що йдеться в іншій, в таких реченнях ставимо КРАПКУ З КОМОЮ.

О, незвичайна, чародійна мово, Хоч пронеслася молодість громово, Твій звук у мене в серці не затих.

Йдуть тумани, за верхів'я вищі, і васильки цвітуть на кореневищі.

Прокинулась: сонце ген як високо піднялось на небі.

Сади стоями в тумані білого цвіту - черешень, вишень і перших яблунь.

І знову осінь стала на порі, голосять знову журавлині сурми (С. Зінчук).

Я певен: в цю мить забилось серце вишні. я певен: в цю мить хтось до сонця дійшов.

Шурхочуть по насту місячні шини: місяць розвозить людям світло (3 тв. Т. Мельничука).

Дихне вітерець – заворушиться діброва, закипить біло­пінна, зашепоче ніжно та лагідно (М. Олійник).

Тоді ніхто не чув про перетворення природи, вода тоді текла куди і як попало (О. Довженко).

Із царин підводи звозять сі­но, гори наскрізь чебрецем пропахли.

Як зараз бачу: пінилась вода. у видолинки запали тіні… (Л. Таран).

Ляскають праники – жінки по­лотно вибивають (А. Головко).

умови;

протичтавлення;

з'ясування;

причини.

умови;

протиставлення;

з'ясування;

причини.

Звідси не видно ні моря ясного, гомону міста не чути гучного, з бору соснового шум тут іде, гори лунають од вітру буйного, часом щей дзвін загуде (Леся Українка)

За порогом густою синню курилися береги, там непокоїлася осіння вода, мерехтіли зоряні краї неба.

Вітер дихне - пшениці ворухнуться розкішні, вусом шелесне - ячмінь похитнеться, встає. (П. Дорошко)

Лялька виявилась цікавою: покладеш її - заплющить оченята, піднімеш - дивиться, мов жива.

Крутилися жорна сипалося зерно, розтікалося по дворах.

Перестануть іти дощі знову візьмемося до праці.

Це ж проста істина свідомість нації потрібно плекати ще з колиски.

Засіяні зерном орнаментів, рушники є своєрідними оберегами рушниками вітають гостей, проводжають у дорогу, подають нареченому.

Змінюються часи удосконалюється життєдіяльність людини.

У тому світлі купалося місто високі білі будівлі заглядами у блакить неба.

Посієш впору збереш зерна гору.

Зірвете барвінковий цвіт бабуся буде знову гніватися.