Контрольна робота. Безсполучникове складне речення

Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір’я стало біле.

Поглянь в обличчя тоді питай про здоров’я.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

Впаде мороз на яблуневий цвіт залишимося без врожаю.

Натужно шуміли ялиці потріскували на морозі стовбури.

І диво дивне сталося із ним совість заговорила.

Сумно місяць поглядає в нього братика немає.

Прийде осінь у засіках буде хліб золотий.

пахнуть білі гречки.

прийшов травень.

значить справжня весна.

вишні ж уже відцвіли.

розносяться пахощі навколо.

Саду нашого не впізнати густим роєм білого цвіту обліпило кожну гілочку.

Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.

Та диво дивне в лютій тісноті я відчуття безмежжя не втрачаю.

Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу.

А тумани вже давно щезли розвіяли їх сині вітри й вітерці.

Дощ упав на жито будем краще жити.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Самотність як обірвана струна вона ніколи не буває в парі.

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Здалось на мить пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

На зеленій траві біті чайки сидять білі свічі юрять на тарелях латать.

Людство не усвідомить себе як єдине ціле, не буде йому добра.

Ще сонячні промені сидять досвітні огні вже горять.

Небо скоро затяглося хмарами стало мрячити.

стало чути навіть політ бджоли.

навіть дерева стоять безшелесно.

пролунав дзвоник на урок.

усе навколо принишкло.

навколо запанувала дзвінка тиша.

Угорі почало виднішати місяць зійшов.

Торгуй правдою більше бариша буде.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Як зараз бачу ген горить мій степ.

Осінній вечір морозом дихав у небі місяць немов п’ятак.

Продержало з тиждень морозом земля заклякла як кістка

Вечорами вже не співали дівчата не витинали гопака гармоністи.

Пробачайте поетам дивацтва незлі небагато поетів живе на землі.

Готичні смереки над банями буків гаркаві громи над країною крон.

Здається чую лопають каштани.

Хмара грізно суне за Бориспіль темна тиша опада в лиман.

Править хтось малим човенцем в’ється стежечка злотиста.

Не русалонька блукає то дівчина ходить.

Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Торгуй правдою більше бариша буде.

Угорі почало виднішати місяць зійшов.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Як зараз бачу ген горить мій степ.

Міцна сім’я міцна держава.

Світали ночі вечоріли дні.

Ловив рибку впіймав рака.

Подивлюся серце защемить.

Небо зоряне завтра дощу не буде.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання вчитися та не маєш.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

подуває легкий вітерець.

у небі жодної хмаринки.

море виграє хвилями.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами.

Закрався вечір одшуміла праця.

Дощ упав на трави оживуть отави.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Світило сонце парувала земля.

Зрубав дерево посади два.

Впаде мороз на яблуневий цвіт залишимося без врожаю.

Прийде осінь у засіках буде хліб золотий.

І диво дивне сталося із ним совість заговорила.

Сумно місяць поглядає в нього братика немає.

Натужно шуміли ялиці потріскували на морозі стовбури.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Дощ упав на жито будем краще жити.

Самотність як обірвана струна вона ніколи не буває в парі.