Контрольна робота № 5: складне речення

А коли весна приходить справжня.

Б дарма що холоди і злива.

В і піснею сповіщають про весну.

Г а в грудях калатає.

Д і заливаються, і мріють.

А Тонкі брови, русяві дрібні кучері, рум’яні губи – усе це дихало молодою парубоцькою красою.

Б Здобути волю – то мій рай.

В У дівчині пробуджується мати – творець нового життя.

Г Як простір немислимий без руху, так поезія неможлива без думки.

Д Гляньмо на трепетну землю – і тоді відкриється нам на зелено-голубому обличчі планети край, схожий на серце.

А Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує.

Б І наперед не треба воювати і за минулим плакати не варт.

В Над Дніпром клубочиться задуха і пахне степом сизий деревій.

Г Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.

Д Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.

А Хай наше слово не вмирає (?) і наша правда хай живе!

Б Шугає вітер (?) а сніжні зорі все мені цілують чоло гаряче

В Гармоніст грав, молодий з молодою кружляли, кількоро їхніх супутників било в долоні (?) і вся ця картина була така несподівана, така несправжня, неправдоподібна!

Г Реве Дніпро (?) й лани широкополі медами пахнуть.

Д Ні повітря не ворухнеться (?) ні пташка не защебече.

А У гаю, ….., свято весни вповні.

Б Чекай мене біля ставу,…..

В У тих місцях пісні, ……. , ліризм посилюється.

Г Виглядатиму тебе,……..

Д Вислів ………… є двоскладним реченням.

А Шепочеться діброва, та вечірні пливуть небеса.

Б Хлопці і купалися, і дрімали, а сонце ще високо стояло.

В Все спить, однак вже я не сплю.

Г Осінній день короткий, але Сьогодні він згасав надто повільно.

Д Говорять, що матері сльози гарячі і тверде, міцнеє коріння проймають.

А Був би я щасливим все життя, коли б ти в мою голодну душу кинула копійку співчуття (В. Симоненко).

Б Він мав свою землю — десятин з шістдесят, коли не більше, он там за Россю, по праву руку од гори (Іван Нечуй-Левицький).

В Кобзарю наш, почуй благання і жить навчи нас (Олена Пчілка).
 

Г Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше... (Леся Українка).

Ґ Тільки те дерево може жити, розвиватись, зеленіти й давати плоди, яке глибоко пустило своє коріння в землю і в той же час зметнуло буйну крону в небеса (І. Цюпа).

А Життя — як той потік, а час — мов океан (Б. Лепкий).

Б Не спалося, а ніч — як море (Т. Шевченко).

В Як любо весною, як любо (В. Сосюра).

Г Сиві, рожеві, блакитні дими кучеряві пливуть з високих, мов башти, стрімких димарів (М. Рильський).

Ґ Моєму серцю снився ти, як морю сняться урагани (Л. Костенко).

А Так солодко в передчуванні бою, не знаючи вагання і квилінь, покірну землю чути під ногою і пити зором синю далечінь (Олег Ольжич).

Б Мовчи, так подумають, що ти розумний (Народна творчість).
 

В А мати хоче научати, так соловейко не дає (Т. Шевченко).

Г Голова не на те, щоб кашкет носити (Народна творчість).

Ґ Слова знайдуться на мою печаль так, як знайшлися на веселу пісню (Д. Павличко).

А Замолоду треба набиратися знань, щоб не пуста була твоя власна криниця.

Б Шукаю служника такого, не вельми ціною дорогого, щоб вмів і шить, і варить, і коня доглядать.

В Я люблю, як, буває, осінню пахне яблуками в хаті.

Г Що міцніші зв'язки людини з культурою народу, то більшого можна сподіватися від неї як від громадянина.

Д Після дощу розморена земля лежить і слухає, що робиться у світі.

А Відколи на світі пісні гомоніли, такої не чуто ніколи.

Б Здалось, примарилось мені, наче ти печальною ходою десь пройшла у
білому вбранні.

В Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахнуть
золотим пожаром.

Г Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що
дерева потопали в ньому.

Д Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть.

А Ви [квіти] принесли мені стільки радощів, що я б ладна іще раз усе пережити (К. Білокур).

Б Малим я думав, що гарбузи — рослини тільки українські, і лише згодом дізнався, що ростуть вони, дикі, у багатьох країнах (В. Чемерис).

В Віриться, що невдовзі все створене і зібране художником, мистецтвознавцем, етнографом Іваном Макаровичем Гончаром знайде своє місце в музеї його імені, який відкрито неподалік меморіального будинку майстра (За М. Кагарлицьким).

Г А що робити, коли місце проживання виду різко погіршується і коли це може призвести до його зникнення (За А. Давидовим).

Д Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу і коли навіть ні про що писати (Л. Костенко).

А Весна іде красу несе.

Б Я знаю варто вірити у диво.

В Боятися вовків у ліс не ходити.

Г Не штука ганьбити штука зробити.

Д Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

А Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

Б Сонце високо косарі далеко коси дзвенять коні пасуться.

В Люди кажуть земля прогрілася аж до материка

Г Багато снігу багато хліба.

А Вона подивилась на сина і не пізнала його перед нею стояла сувора і без кінця далека їй людина.

Б Поглянь у себе море там вирує міниться і грає.

В Мало прожити життя треба життя зрозуміти.

Г Мені снилось я мельник в старому млині.

Д Мені відкрилась істина печальна життя зникає як ріка Почайна

А «Веди ж нас, Василю, до пана, — каже полковник Шрам. — Де він? Чи в світлиці, чи в пасіці?»

Б «Нащо ви одв’язали нашого коня та заперли в свій хлів? — крикнула Мотря: Не святі ж прийшли з неба і одв’язали його!»

В Тоді вдова Бобренчиха озвалась: «Та вуха ж в’януть на таку ложу! Вона сама Грицькові нав’язалась».

Г Сидить на поріжку і обриває пелюстки на ромашці, шепочучи: «Є — нема, є — нема…»

Д «Це — кінець!» — нестерпною іскрою пронеслося у свідомості.

1 А

2 Б

3 В

4 Г

5 Д

А Ви ніколи не замислювалися, чому в давнину число «сім» було популярним і оточеним таємничістю?

Б Слід пам’ятати, що ґрунти набагато менше здатні до самоочищення та самовідновлення, ніж повітря або вода.

В Починати приготування уроків бажано з письмових завдань, а потім варто братися за усні.

Г Твори сучасних українських письменників і майстрів слова минулих століть привернуть увагу до вічних тем буття.

Д Годинники – це штучно створені предмети, які інформують людину про час і який є дуже важливим ресурсом.

А оскільки вчора була сильна хуртовина.

Б хоча надворі вже була рання весна.

В ніби лежала товста пухова перина.
 

Г тому що не була розчищена від заметів.

Д так що не можна було доїхати до міста.

А Олесь, який плив поруч, допоміг мені вийти на берег.

Б Подвір’я затінює крислата яблуня, що росте під хатою.

В Листя, що пожовкло від першого подиху осені, створювало сумну, але урочисту картину.

Г Думки, які роїлися в хлопцевій голові, не давали заснути.

Д Пасічник дав скуштувати меду, що пахнув липою.

А Хлопчик біжить вулицею, думаючи про щось своє.

Б Незважаючи на ранню весну, надворі вже зранку душно й жарко.

В Він почав тікати, злякавшись несподіваного шороху.

Г Сонце, щойно викотившись, тихо пливло понад зеленими плавнями.

Д Останні промені, попри всі спроби зачепитися за обрій, знесилено зникали.

А Усіх, хто живе в Україні, має об'єднувати в суспільство українська мова, котру треба знати.

Б Скажи мені, всесильна мово, з якого джерела буття тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя?

В Повінь добрих почуттів затоплює вчителя, коли він чує, як довірливо тулиться до нього дитина.

Г Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу.

Д Хоч проживи сто і двісті років, Київ пізнати повністю неможливо, бо в кожного він свій, особливий, самобутній, неповторний.

А  Художній;

Б науковий;

В  конфесійний;

Г публіцистичний;

Д  розмовний.

а) Розмовний;

б) науковий;

в) епістолярний;

г) публіцистичний;

ґ) художній.

А щороку

Б до схочу

В довкола

Г догори

А першому

Б третьому

В четвертому

Г п’ятому

А перше

Б друге

В третє

Г п’яте

А підстава, доказ, обґрунтування, підтвердження чого-небудь

Б думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глузду, хоч насправді може й не бути хибною

В безглуздість, нісенітниця

Г складний, заплутаний випадок

А перебиватися з юшки на квас

Б перебиватися з копійки на копійку

В зводити кінці

Г зводити рахунки

А Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись (рядки 38-39).

Б У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких бажань (рядки 43-44).

В Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення (рядок 49).

Г Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? (рядок 47).

А Шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку (рядки 15-16).

Б «... Спроба втекти від життя на луки задоволення» (рядок 49) – наївна.

В Життя не є насолода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл (рядки 49-50).

Г... Чим наповненіше життя трудом, роботою, зусиллям, тим воно довше (рядки 26-27).

А Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи початок нудний, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого (рядки 16-17).

Б. .. Не втрачати часу, а наповнювати його роботою, працею, зусиллям (рядки 28-29).

В Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, бездіяльності, безінтересу (рядки 45-46).

Г Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя (рядки 46-47).

А Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати (рядок 42).

Б Ти не знаєш, що то є стилістика? (рядки 31-32)

В Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати (рядки 39-40).

Г Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу (рядок 30).

А На велике щастя для науки, інакше був би інженер Ейнштейн, а не геній (рядки 7-8).

Б Однак Ейнштейна могло б і не бути, він міг би і не виявитися, коли б народився в малорозвиненій країні (рядки 3-5).

В Усі тіла рухаються і всі взаємодіють (рядок 22).

Г Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі (рядки 44-45).