Комплексна підсумкова робота з теми «Пригоди у творах І. Нечуя-Левицького, Є. Гуцала, Гр. Тютюнника, В. Винниченка, Г. Малик та В. Нестайка» на перевірку груп загальних результатів МОВ1, МОВ2 (тест +аудіювання)

Якою була основна причина загибелі лося в оповіданні "Лось"Є. Гуцала?

Як поводилися хлопчики, коли знайшли пораненого лося (оповідання "Лось" Є. Гуцала)?

Яка основна тема твору «Лось» Є. Гуцала?

Установіть відповідність між персонажами та їхніми характеристиками

Чому Аля потрапила до країни Недоладії?

Яким був головний намір Алі в країні Недоладії?

Установіть відповідність між персонажами та їхніми характеристиками/ролями:

Кого називають Диваком у творі Гр. Тютюнника

Кого називали Ляпутетою у творі А. Багряної?

Хто є автором оповідання "Дитинство Тараса"

Прочитайте текст, виконайте завдання

Сонце визирнуло з-за гори Мурави, глянуло на Гарбузяни та всміхнулося… Воно щоранку всміхається, коли встає і кидає свій перший погляд на наше село. Та й хіба можна втриматися від радісної усмішки, коли дивишся з неба на наші Гарбузяни?.. Кращого села немає в цілому світі. (...) І гора, і гай, і річечка (Голубенька називається). І хати білі обличчю русявого хлопчика років дванадцяти, який солодко прицмокує губами крізь сон. Це перший із героїв нашої правдивої розповіді — Марусик. Не дивуйтеся, що в нього дивне ім’я. Насправді, він Сашко. Але в ранньому, синьоокому, як пише Андрій Лопата, дитинстві мати запинала його хусточкою, і він був схожий на дівчинку. Тато жартома прозвав його Марусею. Ім’я приліпилося, і став він Марусиком. Звичайно, я розумію, давати прізвиська непедагогічно, але, що вдієш, коли з давніх-давен існує ця негарна, непедагогічна звичка. Навіть славетний римський імператор Гай Юлій Цезар не вберігся від цього. Бо оте Цезар — не що інше, як вуличне прізвисько (що означало чупринистий, волохатий). І прізвисько це стало потім загальним, називним для означення царственого титулу. Отже, не гнівайтеся, що герої наші матимуть прізвиська… Але підемо слідом за сонцем. Он воно зазирнуло в сусідню з крайньою хату. Цього разу не у вікно, а на горище, де в духмяному сіні розкинувся на ковдрі замурзаний смаглявець. Це теж Сашко. Але Сашко Циган. Іншого прізвиська йому й не придумаєш. І батько його був Циган по-вуличному, і дід, і прадід… Бо такі ж чорняві й темношкірі. А справжнє прізвище їхнє — Непорожні в буйних садках потопають, і луг, і левада, і три верби схилилися над Голубенькою («де в’яжуться човни…»). А в Голубеньці й латаття, і жабуриння, і ряска — ну геть-чисто все, що треба для незабутньої мальовничості пейзажу. Недарма наш земляк поет Андрій Лопата створив неповторні, талановиті рядки: Гарбузяни мої, Гарбузяни!.. Синьооке дитинство моє… Немає місця кращого на землі!.. Але сонце всміхається не лише тому, що милується нашими Гарбузянами. Є в нього, у сонця, ще причини для усмішки… Он воно зазирнуло у віконце крайньої над річкою хати й ковзнуло своїм променистим поглядом по веснянкуватому обличчю.

Як називається село, описане в уривку?

Як реагує сонце на вигляд села?

Як звати першого хлопчика, про якого йдеться в уривку?

Чому Сашка прозвали Марусиком?

Як автор ставиться до прізвиськ?

Якому імператору також дали прізвисько, згідно з текстом?

Яке справжнє ім’я хлопчика з горища?

Яке справжнє прізвище Сашка Цигана?

Що автор називає «геть-чисто всім, що треба для мальовничості пейзажу»?

Хто є автором віршованих рядків про Гарбузяни?

Який художній засіб використано в описі села: «у веснянкуватому обличчі…»?

Чому, на думку автора, сонце всміхається?