Уважно двічі перечитайте текст і дайте відповіді на запитання.
КАЗКА ПРО ГУСКУ
У літню спеку вивела Гуска своїх маленьких жовтеньких гусенят на прогулянку. Вона вперше показувала діткам великий світ. Цей світ був яскравий, зелений, радісний: перед гусенятами розіслалася величезна лука. Гуска почала вчити дітей щипати ніжні стеблинки молодої трави. Стеблинки були солодкі, сонечко тепле й ласкаве, трава м'яка, світ затишний, добрий, що співав безліччю голосів бджіл, жучків, джмеликів, метеликів. Гусенята були щасливі.
Вони забули про матір і розійшлися по величезній зеленій луці. Коли життя щасливе, коли на душі мир і спокій, матір часто забувають. Тривожним голосом Гуска почала скликати дітей, але не всі вони слухалися. Раптом насунулися темні хмари і на землю впали перші краплі дощу. Гусенята подумали: «Світ не такий – то вже затишний і добрий, і кожне з них згадало про свою матір, кожному з них стала потрібна, ой, як потрібна, мати. Вони підняли маленькі головки й побігли до неї.
А тим часом з неба посипалися великі градини. Гусенята ледве встигли прибігти до матері, вона підняла крила й сховала своїх дітей. Тому, що крила існують насамперед для того, щоб прикривати дітей – про це відомо кожній матері. Під крилами було тепло й безпечно; гусенята чули гуркотіння грому, завивання вітру, лопотіння граду. Їм стало навіть весело: за материнськими крилами відбувається щось страшне, а вони в теплі й затишку. Їм і в голову не приходить, що крило має дві сторони – всередині було тепло і затишно, а зовні холодно і небезпечно.
Потім усе втихло. Гусенятам хотілося швидше на зелену луку, але мати не піднімала крил. Маленькі діти Гуски вимогливо запищали: «Пускай нас, мамо». Так, вони не просили, а вимагали, бо коли дитина відчуває міцну, сильну материнську руку, вона не просить, а вимагає. Мати тихо підняла крила. Гусенята вибігли на траву. Вони побачили, що в матері поранені крила, вирвано багато пір'їн. Гуска важко дихала. Вона намагалася розправити крила і не могла цього зробити. Гусенята все це бачили, але світ знову став таким радісним і добрим, сонечко сяяло так гарно, що гусенятам і на думку не спало спитати: «Мамо, що з тобою?». І тільки одне, найменше і слабовите гусенятко підійшло до матері й спитало: «Чому в тебе поранені крила?». Вона тихо відповіла, ніби соромлячись свого болю: «Все гаразд, синку». Жовтенькі гусенята розбіглися по траві і мати була щаслива.