“Кайдашева сім’я” Літературний цитатний диктант

Про кого так сказано: Того дня припадала п'ятниця перед паликопою, котрого народ дуже поважає...не їв од самого ранку; він вірив, що, хто буде постить у ту п'ятницю, той не буде у воді потопати».

Чий це опис?: «Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.»

Про кого так сказано: “Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря. Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток…”

Чий це опис?: “Його голова стояла сива, аж біла, тільки брови чорніли на широкому блідому лиці та темні очі блищали, неначе у ямках, глибоко позападавших під бровами.”

Хто "...сидів в повітці на ослоні й майстрував"?

Хто з героїв повісті: « … був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові»

Слова «чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий посіпака» характеризують героя «Кайдашевої сім’ї»

Назвіть героя «Кайдашевої сім’ї» І. Нечуя-Левицького, про якого у творі сказано: «Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди. Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались».

Чий це опис?: «Широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.»

Чий це опис?: «… дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п’ятниць на рік, перед декотрими празниками»

Про кого так сказано: “… був білявий, але волосся на його голові звершечку було трохи рудувате…”

Хто говорив про дівчат: "Мені аби була робоча, та проворна, та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку..."?

"Що за люба дитина, мій …, такий слухняний, хоч у вухо бгай. Такий він був і маленьким: оце, було, покину в колисці, піду на город, вернуся, а він лежить — ані писне" Кайдашиха розповідає про

Про кого так сказано: " завсім не слухав її [Кайдашиху], але навіть батька, а покірним він не був навіть малим хлопцем".

Про кого так сказано: « … був дотепним, життєрадісним парубком, а ставши хазяїном, сварився з братом за кожну дрібницю»

"молоде, довгасте лице було рум’яне. Веселі, сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи – все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір". Чий це портрет?

“Веселому, жартівливому меншому братові хотілось говорити…” Про кого так сказано:

«Який гарний парубок, хоч і білявий, які в його веселі очі!» — подумала дівчина, поглядаючи скоса на …

За Мотрею стояв .... у вузькій сорочці з короткими та вузькими рукавами, в широких білих штанях з товстого полотна.

"Мого …. , проше вас, хоч у пазуху сховай, а як іде селом, то дівчата аж перелази ламають" Кайдашиха розповідає про

"Мелашка впізнала русяву кучеряву голову, рівний лоб, рівний тонкий ніс". Хто це?

«Ой, гарна ж дівчина, як рай, мов червона рожа, повита барвінком» — такої думки про Мелашку дотримувався:

Про кого так сказано: « … наглядала за працею невістки, наче осавула на панщині, а сама не бралась і за холодну воду»

Про кого так сказано: «Мотря підвела на будущу свекруху гострі очі й постерегла ту патоку своїм пронизуватим розумом. Той солодкий медок одразу не сподобався Мотрі»

Укажіть героя твору “Кайдашева сім'я”, про якого сказано: “ Вона вміла дуже добре куховарить...Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства”

Про кого так сказано: «...люта змія: ходить по хаті, полум’ям дише, а з носа гонить дим кружелем; на словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне..."?

"Скинь її з драбини додолу, нехай собі голову скрутить, щоб знала, як лазити на наше горище" - кому належать ці слова?

Про кого так сказано: «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем...замолоду довго служила у дворі, у пана, куди її взяли дівкою»

Про кого так сказано: «На Семена старий надів нову чорну свиту, засунув за пазуху паляницю, взяв у руки ціпок і пішов з своєю жінкою до Довбишів у гості».

«Ніколи не вдержиш язика! Все допікаєш мені гіркими словами...» Кому Омелько це говорить

«Чи в вас бога немає в серці, що ви в таку святу п'ятницю паскудите язики? Чи вам не треба помирать, чи ви не соромитесь святого сонечка на небі». говорить

«Він заговорив дрібно й сердито, наговорив синам сім мішків гречаної вовни, незважаючи на святу п'ятницю». Хто це говорить?

Про кого так сказано: «… молився, стоячи навколішки, не зводив ясних очей з царських врат, а його широке бліде лице стало жовте, як віск, жовте, як лице в ченця».

Про кого так сказано: «Він усе ждав, щоб його жінка хутчій стулила рота та щоб хазяїн наливав по чарці. Червоний перець у горілці дражнив його неначе цяцька малу дитину, а жінка розпустила розмову на всю губу».

Про кого так сказано: «Він усе ждав, щоб його жінка хутчій стулила рота та щоб хазяїн наливав по чарці. Червоний перець у горілці дражнив його неначе цяцька малу дитину, а жінка розпустила розмову на всю губу».

Про кого так сказано: «Він не стільки забився об діл, як стривожився. Неповага од сина й сором перед своїми дітьми, і гнів, і злість — все злилось в його душі, запекло його в грудях так, що йому здавалося, ніби Карпо вбив його на смерть».

Про кого так сказано: «На його широкому блідому лобі, на його спущених віках лежала глибока, важка туга, лежав сором, перемішаний з жалем».

«Заженуть мене синки швидко на піч». говорить

Про кого так сказано: «Він більше майстрував, заробляв гроші, постив усі п'ятниці та з горя сливе щодня вертався ввечері додому з шинку п'яний. Його голова стала сива, аж біла, тільки брови чорніли на широкому блідому лиці та темні очі блищали, неначе в ямках, глибоко позападавши під бровами».

Про кого так сказано: «Постив батько дванадцять п'ятниць, щоб не вмерти наглою смертю та в воді не потопати, а проте втопився. І п'ятниці нічого не помогли. Варте було мучити себе цілий вік».

Кому сказано: «А хіба ви дали мені коли хоч копійку в руки? Я роблю, а ви гроші в свою скриню ховаєте».

«Цілий куток їздить через гору, а я буду її розкопувать. Як хтось почне, то й я копирсну заступом стільки там разів». говорить

«Я не гордий, я не пишний і гордо не несуся». Говорить

Про кого так сказано: «(Він) не жартує. Він не мовчав батькові й маленьким, а тепер по всьому було видно, що він говорив не на вітер».

Про кого так сказано: «Після того як він оженився, він ніби виріс у своїх очах. Кожний батьків докір здавався йому тепер удвоє важчим. Його думка літала коло якоїсь хати, в котрій він живе сам з своєю жінкою, сам господарює без батька, без матері і ні од кого не чує ніякого приказу та загаду».

Про кого так сказано: «(йому) й самому хотілось прибрать свою жінку, як прибирається квітка навесні».

«Я роблю й маю право на своє добро». говорить

«Тату! Візьміть лучче сокиру та за одним разом зарубайте мене; він почутив, що вся кров налилась в його голову, заливала йому вуха, очі; він почув, що в його вухах задзвеніло, й зашуміло, й зашелестіло, а в очах все в хаті почало крутиться». Це

«Хіба в мене жіночий розум, щоб я жінок слухав». Говорить

Про кого так сказано: «Одрізнившись од батька, спочатку таки набрався багато лиха, поки збирався на своє хазяйство. Він був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові. В його була тільки пара волів, і як йому треба було спрягаться під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між чужими людьми».

« горілки не любить». Це

Про кого так сказано: «Він не любив говорити і більше мовчав».

М’яке серце і ліричну вдачу» мав

Про кого так сказано: «Вона не злюбила Мелащиних батьків, і як тільки бралася за тім'я, то згадувала Западинці та свої розглядини в Балашів.»

«Оце недавно, серденько моє, просили мене готувать обід аж у Дешки: у священика були хрестини. Господи милосердний! Наїхало гостей повнісінькі хати, а я на всіх настачила. Вже як пороз'їздились гості, а матушка й кличе мене в покої, садовить мене на стільці за столом, сама сідає зо мною вечерять. Їй-бог, правду кажу, проше вас» - кому належать ці слова?

Про кого так сказано: «До неї припала якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх у руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними. Попаді й небагаті панії частували її в покоях, садовили поруч із собою на стільці, як потрібну людину...пишала губи, осміхалась, сипала облесливими словами, наче дрічним горохом».

Про кого так сказано: «…о природної звичайності української селянки до неї пристало щось вже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на весь рот, була сердита».

Про кого так сказано: "… наділа тонку сорочку, зав’язалась гарною новою хусткою з торочками до самих плечей і понадівала всі хрести й дукачі, наділа нову юбку, нову білу свиту...".

"Проше вас" любила повторювати

«З того проше сміялись по всьому селі і дражнили через те слово ….пані економшею». Про кого так сказано:

"...вбралась, як у неділю, в горсет, в жовті чоботи, в нову білу свиту, ще й засунула в рукав білу хусточку". Це ..

«Вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто. Все на її було чистеньке, неначе нове». Це

"Вона дуже любила чванитись і почала розказувать, як її шанували пани та попи". Хто це?

"Вона дуже церемонилась і була прохана. Пробуваючи на службі в панів, вона набралась од їх чимало пишання". Хто це?

«… взяла чарку і наговорила приказок живим і мертвим повнісіньку хату, ледве помочила губи в горілці, хоч і любила горілочку». Хто це?

"По другий бік тину стояла баба …, висока та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній бiлiй, як сніг, сорочці, в здоровій хустці на головi. Сліпе око біліло ніби наскрізь, як вушко в голці, хоч туди нитку затягай". Хто це?

"Чорна здорова хустка чорніла на бабi …, неначе горщик, надітий на високий кілок". Хто це?

«Лучче лягайте на ліжко та, про мене, беріть у руки бандуру, куріть люльку, як наша пані економша». Мотря про

“…. була зовсім здорова й дурила свою невістку. Вона була рада, що взяла в свою хату добру робітницю, і почала залежуватись…” Хто це?

“… перестала звати Мотрю серденьком і вже орудувала нею, наче наймичкою. Вона просто загадувала їй робити роботу, третього тижня вже почала на невістку кричать, а далі й докоряти…” Хто це?

“… проїхала коло шинку, де стояла купа чоловіків, гордовито підняла голову й «добридень» людям не сказала…” Хто це?

“Вона любила дітей…” Хто це?

” В неї аж губи трусились до лайки, та не було з ким лаяться…” Хто це?

Упізнай героїню: “Її очі з м’якеньких стали зразу тверденькі. Брови насупилися, а осміх злетів з уст і ніби вилетів з хати”

Кому належать слова: “А ти хотіла згорнути руки та й сидіти? Чого це ти розходилася? Та я тобі не подивлюся в зуби”?

Кому належать слова: «Як була я в панів, то робила за двох таких, як ти: варила обід на двадцять душ; а ти й на п'ять душ не попнешся. Коли хоч, то я й над тобою стану з нагайкою. Цить! А то як візьму кочергу, то й зуби визбираєш.»

«Втирала губи й вид хусточкою, хоч на губах і на виду нічогісінько не було». Хто це?

«Полизала вареники, виїла полуниці, а тісто покинула на полумиску». Хто це?

«Бо ви її гризли, гризли, доки до свого не догризлись. Як пропаде Мелашка, то я вам цього не подарую». Лаврін говорить

«… дуже стривожилась. її серце пом'якшало, і вона дуже жалкувала за тим, що недобре обходилась з своєю невісткою». Хто це?

Упізнай героїню: «Але стара була прудка і так покатала з двору, як мала дівчина».

«… почала сваритися й стала дуже лайлива та опришкувата. Вона нападала на Мелашку сливе кожного дня, точила її, як вода камінь». Хто це?

«Вона не злюбила Мелащиних батьків і як тільки бралась за тім’я, то згадувала Западинці і свої розглядини в Балашів» Хто це?

Герой твору, який сказав: "Вертайся, дочко, додому; тобі ніхто й лихого слова не скаже"

Про кого так сказано: «…теліпалась на стіні, неначе павук на павутинні»

Хто з персонажів сказав: «А я вам, мамо, не наймичка. Я й у своєї матері не була наймичкою…»

Про яку молоду дівчину для Карпа говорять брати Кайдаши на початку. «Очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то неначе, решетом горох точить, такі викрутаси виробляє...» Хто це

Про кого так сказано: "Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка , з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю. Сонце било на (ії) косим промінням, освічувало її з одного боку, обливало жовтогарячий кісник на голові та червоне намисто на шиї"."

«Одривай хату! Не буду я з вами жити через стіни... Бери , Карпе, сокиру та зараз одривай хату, а як ти не хочеш, то я сама візьму сокиру та й заходжусь коло хати...", - репетувала

«Не беріть од баби гостинця, бо вона злодійка!» говорить

“Але (вона) була не з таківських, щоб комусь покорятись…” це

“Діло ніби горіло в ії руках…” це про

“Бо твоя жінка таки гадюка, вибачайте в цім слові, батюшко. Твою жінку тільки посадить в клітку та показувати за гроші, як звірюку, на ярмарках. Вона кривдила, батюшко, й нашу матір, вибила їй око, й моїх дітей так і лупить ломакою по чому влучить, — жалівся Лаврін на

"Була кусючою, як муха в Спасівку" героїня «Кайдашевої сім'ї»

"(Вона) стояла коло тину висока та здорова, така заввишки, як Карпо, з широким лобом, з загостреним лицем, з блискучими, як жар, чорними маленькими очима. Вона була в однiй сорочцi i в вузькiй запасцi. Хазяйновита, але скупа, вона втинала одежу, як тiльки можна було обтяти. Вузька запаска влипла кругом її стану. В великiй, як макiтра, хустцi на головi … була схожа на довгу швайку з здоровою булавою". Це-

«Хліб їсти добре тямить. Мені довелось всьому вчити невістку. Та то, моє серденько, моя невістка незугарна тобі ні спекти, ні зварити, ні прясти, ні шити. Оце як сама не догляну, то напартолить такого борщу, що й собаки не їдять; як помаже комин, то всі віхті знать. А вже лаятись та мене не слухати, мабуть, учив її сам Довбиш укупі з Довбишкою. Я скажу слово, а вона десять. А вже що лінива, то й сказати не можна. Вранці буджу, буджу, кричу, кричу, а вона вивернеться на полу, здорова як кобила, та тільки сопе...».- говорила Кайдашиха про

Хто з героїв так охарактеризував Марусю Кайдашиху: «На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне»?

Кому належать слова: «Не моя воля у цій хаті, і для неї захотілося волі та своєї хати…»

Укажіть, хто з персонажів «Кайдашевої сім’ї» в кульмінаційний момент промовляє: «По спині лупи її. Виколи дрючком їй друге око!».

Я вашого сина не силувала мене брати; я до вас з хлібом з сіллю не ходила, порогів ваших не оббивала. Ви самі до мене прийшли. — сказала

Кому це говорить Омелько: «Чи ти хочеш бути найстаршою в хаті, чи що? Чи ти хочеш, щоб мати була тобі за наймичку? Я тобі полічу ребра оцим мотовилом».

«Це не …, а бендерська чума. Вона мене з світу зжене. Покарав мене тобою господь, та вже й не знаю за що!» про кого говорить Маруся Кайдашиха

«Вона гордо сиділа на своїй скрині, як цар на престолі». це

Про кого так сказано: «Нове мотовило аж гуло в її руках і вряди-годи черкалось об сволок, об стелю. Ні один цар не махав з такою втіхою скіпетром, як (вона) своїм мотовилом. Вона почула в собі дух господині, самостійної господині».

«Моя мати квітчала мене, як рожу, а твоя мати водить мене, неначе старчиху. Попроси батька, щоб дав мені грошей на нову хустку та на спідницю. Куплю собі і к великодню нову одежу та хоч уберуся по-людськи». — сказала

«Вбралася в зелену спідницю, в червону запаску, підперезалась довгим червоним поясом і попускала кінці трохи не до самого долу, одяглась в зелений з червоними квіточками горсет, взулась в червоні чоботи, наділа добре намисто, взяла в руки білу хусточку та й пішла до церкви. Вся її голова аж ніби горіла квітками проти сонця. Павине пір'я блищало й миготіло, а золотий пружок парчі на чорних косах сяв і надавав краси тонким чорним бровам та блискучим очам». Це

«Якби я могла розірватися надвоє, то я б і сіни мела і коло печі стояла». — сказала

«її гострі, як ніж, очі, її блискучий погляд з-під вінка квіток та зеленого листя». Описано

«Ой ти, дівчино, з кучерявої рути-м'яти звита та з гостролистої шальвії». Говорить Карпо

Кайдашиха про: «Не потурай своїй жінці, а то вона мене не слухає, йде й лає. Вона мене зовсім не має за матір. Що з того, що вона робоча, коли хата три дні стоїть неметена».

Яка героїня повісті: «… була з поетичною душею, з ласкавим серцем. Часом вона в своїй розмові несамохіть вкидала слова пісень…”»

Про кого так сказано: "З-під квітки виринула з колосків голова з чорними кісьми і неначе поплила понад колосками. Лаврін углядів, що ту чорноволосу голову двічі обвивали жовтогарячі кісники, а за кісники були затикані цілі пучки червоного маку. З жита ніби виплила молода дівчина з сапою в руках. Лаврін задивився на неї й покинув запрягати другого вола. Дівчина прийшла до Росі, стала на плисковатому камені й почала мити ноги. Лаврін знехотя задивився на її чорні брови”.

"Не жаль мені ні села, ні роду, жаль мені тільки чоловіка. Мабуть, він за мною побивається, коли одразу так залило мою душу сльозами" - хто говорить ці слова?

«Лавріне! Підстав своїй жінці під ноги стільчика, бач, не дістане руками й до половини діжі» говорить Кайдашиха про

“Брови чорні, очі карі — любо подивитися; личко, як калина, а як гляне, засміється, в мене серце в’яне…” Говорить Лаврін про

Про кого так сказано:“… була молоденька й невеличка на зріст, але проворна, жвава…”

Про кого так сказано: "Дівчина перейшла через греблю, ступила на місток на лотоках, сперлась на поренчата й задивилась не так на воду, як на свою вроду. До неї з води виглянуло її лице, свіже, як ягода, з чорними бровами. Дівчина милувалась собою та червоним намистом на шиї”.

Про кого так сказано: "Сонце грало на червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк”.

Про кого так сказано: "… вона спустила на щоки довгі чорні вії, як вона потім повернулась боком, дивилась на воду, на скелі, як блищав її чистий, рівний лоб.

Про кого так сказано Лавріном: «Ой, гарна ж дівчина, як рай, мов червона рожа, повита барвінком!".

Про кого так сказано:"…була молода, незугарна до важкої роботи..."

Про кого так сказано: "За бабою стояла [...] в бiлiй сорочці, в червоній новій хустці, з зеленими та синіми квітками, в зеленій ситцевій рясній спідниці. [...] розцвіла i стала повніша на виду. Її очі, її тонкі брови блищали на сонці, а лице горіло рум'янцем од висків до самого підборіддя. [...] сіяла, як кущ калини, посаджений серед двору".

Упізнай героїню: “Її краса так засліпила йому очі,.. що вона здавалася йому не дівчиною, а русалкою…”

про кого мова: “У нас була, як рожа цвіла, а тепер стала, як квітка в’яла…”?

Про кого йде мова у рядках «...Заходила у декотрі хати, щоб попрощатися з тими молодицями, з якими лаялася» героїня «Кайдашевої сім’ї»

«Ой Господи! Якби хто взяв Лаврінову хату та одіпхнув її геть-геть на гору або й за гору, а Карпову хату одсунув ген-ген за ставок, аж у діброву, то вони б помирились», - було сказано:

Хто це : "...була дуже богомольна і щороку їла паску в Києві в Лаврі"?

Хто це казав: "Це нечиста сила мене давила... Двадцять пасок з'їла в Києві, а за двадцять першою такий гріх трапився..."

Хто це казав: «Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп'яхах. Помилуй його, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаю!»

«Чорна, як сам чорт, ще перелякає мого чоловіка» Це

«Його слова, підсолоджені горілкою та приправлені оселедцями, так і влазили в їх душі. Вони не знали, що жид вибере ті сорок карбованців і за оселедці, і за ту горілку, що вони в його дурнички п’ють, з їх-таки кишень — то недоливками, то водою, підлитою в горілку, то більшою платою». Це

«… приймав за горілку не тільки пашню, але навіть крадене сіно й солому. Понесли люди мішками пашню в (його) комору, а (він) тільки гладив бороду білою рукою, дивився, як п’яні мужики валялись під його шинком, та зараз-таки підняв скажену ціну на горілку в усіх шинках». Це

«Та що ж, панове, чи згодитесь громадою оддати мені й свій шинок, і будете пускати людей в мої шинки? Я подарую сорок карбованців на волость, а за ваш шинок зараз покладу гроші на стіл»! Говорить

Про яку молоду дівчину для Карпа говорять брати Кайдаши на початку твору: «Як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду в неї неначе чорт сім кіп гороху змоло­тив».

Про яку молоду дівчину для Карпа говорять брати Кайдаши на початку твору

«Ну, то сватай…: ця тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя; личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленькі, як рутяний лист. З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня, а тиха неначе вода в криниці». Говорить Лаврін

Про яку молоду дівчину для Карпа говорять брати Кайдаши на початку твору

«Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка, руки, як кочерги, сама, як дошка, а як іде, то аж кістки торохтять.» Говорить Карпо

Про яку молоду дівчину для Карпа говорять брати Кайдаши на початку твору

«Кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як пряник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить». Говорить Лаврін

Про яку молоду дівчину для Карпа говорять брати Кайдаши на початку твору

«Гарна... мордою хоч пацюки бий; сама товста, як бодня, а шия, хоч обіддя гни». Говорить Карпо

«..вилізла з води мокра до самого пояса i заляпана по саму шию та й пoбiглa просто до священика. Вона йшла через село й голосила та жалілась людям на сина, на Мотрю». Це

«Молодиці все сиділи одна проти другої, все шили й понашивали од злості таких безконечників, що потім прийшлось їм довго випорювати та розплутувати. Вони шили, а скоса все поглядали на того капосного віника, що стояв у кутку, під мисником». Це