Із сучасної української поезії. І.Карпенко-Карий

«Навіть півень затих»

«Йде в ніде, в невороття,

йде лелійно, як дитя»

«Обхопивши руками плечі двох побратимів»

"Листопадом, бабиним літом

набиває вітер

золотий кисет"

Висловити захоплення казковою суттю осінньої пори.

Уславлення права кожної людини, а надто дитини, сумувати за чимось і без видимої причини.

Возвеличення янгола, який є оберегом кожної людини.

Возвеличення чоловічої сили, чоловічого духу та єдності, дружби, взаємоєдності.

Епітет

Порівняння

Персоніфікація

Анафора

Оксиморон

Зав’язка

Розвиток дії

Кульмінація

Розв`язка

Гірш! Повірите, що у них тілько й думка – як би до сніданку, а після сніданку все погляда на сонце – коли б скоріше обідать. Яи воно таке ненажерливе, чи господь його знає! По обіді: сюди тень, туди тень – давай полуднувать, та ще коли б хоч їли скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть!

У нас порядок; фірма почтєнная, товар з Лондона прямо ідьот в кожаних мішках; ежелі возьмьоте, то скажіть, скілько вам нужно, - я буду телеграму пускать у Адресу, і англичанин сам вивезеть їх на нашу станцію.

Хозяйственний мужик – велике діло! Ворушіться! Крутіть головою: купили у Борща, купуйте у Смоквинова, а там у Щербини…Пани горять, а мужички з пожару таскають… Це не пустяк! Вони привикли омари там, шампанське – од грошики й ухнули, а там і імєнія ахнули!

Не хочу я нікого за невістку, опріч Мотрі. Сам казав, що будеш її сватать; діти полюбились, я до неї привикла, вона – до мене…Нехай же тілько Роман жениться на Пузирівні – не буде їй просвітлої години, я її заїм.