Іван Якович Франко " Захар Беркут"

Тухольці пускають загарбників у долину села, і перекривають вихід. Монголи безуспішно намагаються прорватися. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, - і долина села, в якій знаходяться монголи, починає затоплюватись.

Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає у конфлікт з общиною тухольців, які звикли жити незалежно.

У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. До тухольської общини прибуває підмога з сусідніх громад, а також Мирослава, яка переказує план Максима по перемозі та знищенню монголів.

звернення Максима до сонця, яке не було милосердним до нього і його товаришів.

виконання Максимом рішення громади; побратимство з лучниками та охоронцями будинка Т. Вовка.

1. «Громада має власть сама...».

2. «До останньої краплі крові повинна боронити громада своєї свободи...».

3. «... мов тиха вода, почала гро­мада крутими стежками вниз по обривах спускатися в долину».

4. «... стояли на берегах ..., навіть найзавзятіші не могли без дрожі, без зойку, без сліз глядіти на ту громадну загибель людей».

5. «Ми побідили нашим громад­ським ладом, нашою згодою...»

1. «Вони подобали на вовків...».

2. «Незвісні чорні люди,....почвари з страшенним криком, ...косматі люди,...страшні голови з ма­ленькими блискучими очима».

3. «Загримали молоти і топори о руки і черепи самих же...».

4. «Залякані, безсильні, без- оружні недобитки, тремтячі й розбиті розпукою».

«мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом»

"....в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами..."

«…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів».

“Все, що вiн робив, що говорив, що думав, те робив, говорив i думав вiн з поглядом на добро i хосен iнших, а поперед усього громади. Громада – то був його свiт, то була цiль його життя.”

мужчина величезного росту й геркулесової будови тіла, з лицем темно-оливкової барви, одітий у шкіру степового тигра, що все разом аж надто свідчило про його походження з туркоманського племені

розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.

сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного.

возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших.