Іван Котляревський. "Наталка Полтавка"

П’єса “Наталка Полтавка” Івана                стала одним із перших творів, написаних                українською мовою. Вважається першим             твором       української літератури.

22 липня      року на сцені              театру відбулася її прем’єра.

“Наталка Полтавка” стала праматір’ю нової української       .

П’єсу поставили у         за участю відомого актора Михайла         в ролі           .

Популярності твору сприяла й чудова музика Миколи         .

Найповніше краса п’єси розкрилася у трупах М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського і П. Саксаганського. В ролі Наталки тут виступала знаменита Марія              . Потім — М. Садовська-Барілотті, Є. Зарницька, Оксана            .

“Наталка Полтавка” викликала ажіотаж в Полтавській, Чернігівській і Харківській губерніях. Театри завжди були переповнені, а оплески не вщухали. Дійшло навіть до того, що власник              театру Іван Штейн викрав текст п’єси з нотами і без дозволу автора ставив її в багатьох містах України.

П’єсу було надруковано лише в      році, але в рукописних копіях вона стала поширюватися ще в 20-х роках XIX століття. Було модно серед тодішньої української еліти знати всю п’єсу напам’ять.

Популярність «Наталки Полтавки» сягнула далеко за межі України: її ставили на сценах москви, Кишинева, Мінська, Риги, Талліна, Вільнюса. Наприклад, у Варшаві на прохання глядачів драму показували двічі на день при переповненому залі. Користувалась популярністю вистава також у чехів, словаків та болгар. Тодішні газети писали: "Якщо немає в театрі збору, став “Наталку Полтавку”- і буде аншлаг".

П’єса І. Котляревського привертала увагу читачів та глядачів красою зображених народних характерів, пісенністю їхньої мови. Шляхом                  мови драматургові вдалося чітко окреслити психологічні типи персонажів. Так, мова         й           викликає посмішку своєю перекрученістю, напускною вченістю.

П’єсі притаманні елементи                 , що розвивався на той час у літературі, — звернення до людських          , змалювання їхньої сили й глибини. У дусі сентименталізму написано й кінцівку:        відмовляється від Наталки.

ДІЯ ПЕРША

Наталка журиться, що вже давно немає її коханого       . Вона промовляє, звертаючись до нього. З’являється        , що натякає на своє кохання до дівчини, а потім і признається. Наталка відповідає, що вони не рівня одне одному.

Наталка йде додому, а замість неї з’являється          . Обидва чоловіки розмовляють про дівчину, вихваляючи її. Перебирають і женихів, що сватались до неї.

Виборний розповідає, що Терпили жили в         , були багаті, але батько пропив усе добро, вигнав свого вихованця       та й помер. Терпилиха з дочкою переїхали на      .

Виборний погоджується допомогти возному владнати справи з Наталкою.

Дія переноситься в хату           . Мати докоряє дівчині, що та відмовляє гарним женихам. Як же їм жити далі? Наталка ж уже        роки чекає       . В хату заходить Виборний і пропонує в ролі жениха         . Домовляється про сватання.

Дівчина залишається сама і журиться.