Іван Котляревський "Енеїда" (цитатний диктант)

Крива, горбатая, сухая,

Запліснявіла, вся в шрамах;

Сіда, ряба, беззуба, коса,

Розхристана, простоволоса,

І, як в намисті, вся в жовнах.

Розумна пані і моторна,

Для неї трохи сих імен:

Трудяща, дуже працьовита,

Весела, гарна, сановита,

Бідняжка - що була вдова...

...був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.

...він який суціга,
Паливода і горлоріз;
По світу як іще побіга,
Чиїхсь багацько виллє сліз...

… старий був не рубака

І воюватись не любив,

Од слова смерть він, неборака,

Був без душі і мов не жив.

Він стичку тілько мав на ліжку,/…/

Без того ж завжде був тихенький,

Як всякий дід старий,слабенький,

В чужеє діло не мішавсь.

… знають во всіх школах,

Що матірю була богів;

Ізмолоду була не промах,

Коли ж як стала без зубів,

То тільки на печі сиділа,

З кулешиком лемішку їла

І не мішалася в діла.

От я, так чисто сиротина,
Росту, як при шляху горох;
Без ненi, без отця дитина,
Еней – отець, а неня – бог.
Iду хоть за чужу отчизну,
Не жаль нiкому, хоть iзслизну,
А пам’ять вiчну заслужу.

...був молоденький,
Так годiв з дев’ятнадцять мав,
Де усу буть, пушок м’якенький
Бiленьку шкуру пробивав;
Та був одвага i завзятий,
Силач, козак лицарковатий,
Но пред Iулом прослезивсь.
Бо з матiр’ю вiн розставався,
Iшов на смерть i не прощався;
Козак природi покоривсь.

Не в шутку молодець був жвавий,

Товстий, високий, кучерявий,

Обточений, як огірок;

І війська мав свого чимало,

І грошиків таки бряжчало,

Куди не кинь, був /…/ царьок.

… була зальотна птиця

І ззаду, спереду, кругом;

Червона, свіжа, як кислиця,

І все ходила павичом.

Дородна, росла і красива,

Приступна, добра, не спесива,

Гнучка, юрлива, молода;

Хоть хто на неї ненароком

Закине молодецьким оком,

То так її і вподоба.

Ввесь ремінцями обв’язавшись,
На голову бриль наложив;
На грудях з бляхою ладунка,
А ззаду з сухарями сумка,
В руках нагайський малахай.

/… / ми обідрались!
Убрання, постоли порвались,
Охляли, ніби в дощ щеня!
Кожухи, свити погубили
І з голоду в кулак трубили,
Така нам лучилась пеня.