Іван Карпенко-Карий. "Сто тисяч"

"Хіба послухать жидка, піти на одчай, купить за п'ять тисяч сто тисяч фальшивих і розпускать їх помаленьку: то робітникам, то воли купувать на ярмарках..."

"Та ти на старість щодня дурніший робишся... Що це ти затіяв - женить Романа на Пузирівні?"

"Поживишся скибкою, як собака мухою"

"...От ви б самі ставочок тут унизу, рибу завели: лини, карасі... Нема краще, як м'ясо свинина, а риба линина. Хе-хе-хе!"

"Теперечки пізнавайте, почтенний, де тут фальшиві, а де настоящі?"

Герасим. ...Коли дасте п'ять процентів, то я поділюся з вами, так уже, для кума... Принесіть же мені запродажню запись на воли.

Невідомий. Ето секрет. На́що вам усе знать? Товар нравиться – не нравиться – не беріть. Ми не нуждаємся в покупателях; ми їхрозпустили і розпускаємо, може, міліон, і всі благодарять... Ви знаєте, теперечки етіх дєнєг скрізь доволі, може, і у вас у кишені єсть такі самі.

Савка. Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани, то, може, й другі так саме достали... тілько де ж вони з ним познайомились і як? От що цікаво!

Клим. Хліба взяв окраєць — поки до обіда, то їсти захочеться.

Герасим. Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з'їдять... Мені треба невістку з приданим, з грішми.

Копач. Можна пожаліть, що ви сина не вчили, а я б коло нього був позанявся, і він би знав французького язика не хуже мене, для того є самоучитель Марго й другі книги.

Герасим. А грошей у неї багато є?

"Бий, бодай тобі руки посохли! ...У! Харциз - коняку жаліє, а жінку бити збирається. Тьфу!"

"І бумага зелена, мов земля, укритая рястом!" "Як сизі голуби"

"Робітники їдять, як сарана". "Калитку розіпре грошвою".

"Ох земелько, свята земелько..."

"Ах ти ж, відьма чортова, то ти оце мене дратовать заходилась, та я..."

"Бачив я й дочок Пузиревих — ходили з охвицерами на проходку. Одягнені по-панячи й ходять з вихилясами — настоящі панночки".

"Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапку скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панами водить і зараз морду пиндю-читі) перед своїм братом!"

"голяк масті, чирва світить!"

"Поламалась поличка у плузі,
Та чогось моє та серденько в тузі..."

"Аж корчма трясеться,

Вальса ляхи оддирають та мазура.

А жид плаче та нищечком:

"Шляхетська натура!"

"Жид мудрує, як би кого надуть,

А як надує, зараз простує на другий путь.

Тим він живе, тим він і ідише,

Що повсякчас векселя пише"

"В хаті темно, схватю, обніму і поцілую — що вона скаже".