Іван Багряний "Тигролови". Цитатний диктант

Інколи спецешелон зупинявся, і тоді сам начальник поїзда біг і перевіряв, чи на місці заарештований...

"І враз очі впали на щось між камінням. Боже мій! Хутко простяг руку й ухопив дивну знахідку". ЩО ЦЕ БУЛА ЗА ЗНАХІДКА?

- Не журися, синку. Вір у своє щастя! А воно в тебе є. О, я хоч і стара, і дурна, але дещо знаю. У сміливих...

Тепер це містечко, Києвом зветься... Так там, та й у всіх наших тутешніх селах, хати побілені, як в Україні. З нас за це всі тут сміялися, що от, мовляв, скільки лісу, а «хохли»...

Жили ми тут краще, як удома. Це була наша друга Україна, нова Україна, синку, але...

"Жили! Жили ми, синку!.. Ну, а потім пішло все шкереберть... Десь прогнівили Бога. Нові часи, нові порядки. І на стало таке, що люди за голови хапаються". ЩО Ж СТАЛОСЯ?

Григорій дивувався, чого в них таке ставлення до нього. Він же їм нічого не говорив, вони про нього нічого не знають, лише бачать, що не місцевий. Дивно було йому й із того, що його не розпитують, хто він і як у нетрі забився. Адже він міг бути якийсь злодюга, пройда. Щоправда, він щось говорив, хворіючи, але хіба тому можна вірити? Проте з їхнього співчуття до нього було зрозуміло, що ...

Коли Григорій одужав, Сірки взяли його із собою полювати на ізюбрів (оленів), молоді роги яких були...

У старого Сірка була щока в крові, але то пусте — здряпнуто, і він навіть не пам’ятає де, чи як гнався, чи тут уже. Наталка набила об чийсь приклад, а можливо, об чийсь лоб, можливо, і Григоріїв. У Грицька все гаразд (...). У Григорія все в порядку... Що в нього ...

Григорій розглядав біля шатра. На снігу недопалок — мундштук дорогої цигарки «Золота марка»... Григорієві серце чомусь затіпалося. Такі...

— Стій!! — гукнув Григорій. — Зброю геть! Руки вгору! Три кроки вбік! Так стояти!.. Стояти... Григорій підійшов. І раптово... Серце закалатало, шалено, а очі вп’ялися в того, хто в кашкеті... І він зареготав страшним, жаским і... радісним сміхом. КОГО ПОБАЧИВ ГРИГОРІЙ?

— Так... Ну, усе, таваріщ слєдоватєль! Усе. — І важко задихав. — Закінчую слідство... — І підніс голос, повільно, грізно: — Тут... я тобі... і рев, тут я тобі й трибунал! — Підкинув...