"Інститутка" головні герої. Цитатна характеристика

Про кого сказано: "Таке молоде, а таке немилосердне, Господи!"

"І що ж то за хороша з лиця була! І в кого вона така вродилася! Здається, і не змалювати такої кралі!- Це

Кому з персонажів повісті «Інститутка» Марка Вовчка належать слова :

«Нащо мені те знати, як по небу зорі ходять або як люди живуть поза морями та чи в їх добре там, та чи в їх недобре там? Аби я знала, чим мені себе між людьми показати ...»?

Кому з персонажів повісті «Інститутка» Марка Вовчка належать слова :

«І морено, і мучено нас - та все дурницею. І те вчи, і друге, й десяте, й п'яте....товчи та товчи, й товчи!» Це говорить

Про кого сказано: "Той поруч із нею шиється, а той з кутка на неї очима світить; сей за нею у тропу точиться, а той знов збоку поглядом забирає. Вона ж між ними, мов тая перепеличка, звивається»

Про кого сказано: "Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, — чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною!."

Про кого йдеться у рядочках: "Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю! Захиталась стара: я кинулась до неї; (вона)— до мене..."

Про кого сказано: «Усе пригнула по-своєму молода (вона), усім роботу тяжку, усім лихо пекуче ізнайшла. Каліки нещасливі, діти кришеняточки й ті в неї не гуляли. Діти сади замітали, індиків пасли; каліки на городі сиділи, горобців, птаство полошили, да все ж то те якось уміла пані приправляти доріканням тим гордуванням, що справді здавалось усяке діло каторгою»

Про кого говорить Назар: “Якби таку жінку та мені — я б її у комашню втручив, — нехай би пихкала!»

Про кого сказано:: "Дивиться так, що аж молоко кисне"?

Про кого сказано: "Вона вже й оком своїм нас пожерла!"

Про кого йдеться в повісті Марка Вовчка «Інститутка»: «Стоока наче була, все бачила, всюди, Як та ящірка, по хутору звивалась, і Бог її знає, що в їй таке було: тільки погляне, то неначе за серце тебе рукою здавить»?

Про кого йдеться у рядочках; "Батька-матері не зазнаю: сиротою зросла я, при чужині, у людях".

Кому з персонажів повісті «Інститутка» Марка Вовчка належать слова: "Добре вам, бабуню, було тут жити на волі, а що я витерпіла за тим ученням!.. І не нагадуйте мені його ніколи!"

Про кого сказано: “Я тебе на шматки розірву! Задушу тебе, гадино… Вона мене, як схопить за шию обіруч!.. Руки холодні, як гадюки”

Про кого сказано: “Люди прокидались і лягали плачучи, проклинаючи. Усе пригнула по-своєму молода ….”.

Кому з персонажів повісті «Інститутка» Марка Вовчка належать слова: «Чого се ти ніжишся? Чому не йдеш служити? Ледащо ти! Постривай! Я тобі таку кару вимислю, що ти й не бачила й не чула...»

Про кого сказано: «Якось дивно полюбила, не по-людськи»

Хто каже про себе у творі Марка Вовчка «Інститутка» : «Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася»?

"Було мене й б'ють (бодай не згадувати!) - не здержу серця, заплач; а роздумуюсь трохи - і сміюся.." - говорить

Хто із героїв повісті говорить такі слова: "То як же мені свого чоловіка забути хоч на хвилинку? Він мене з пекла, з кормиги визволив!.. Та мене й Бог забуде! Він чоловік мій, і добродій мій. Поздоров його, Мати Божа: я вільна. І ходжу, і говорю, і дивлюсь — байдуже мені, що й є ті пани у світі!".

Хто із героїв повісті говорить такі слова: «Перво тугою тужила я тяжко, а там усе мені стало не вдивовижу, усяка ганьба байдуже І коса заплетена дрібненько, і сорочка на мені біла, — нікому, було, й не хвалюся, про своє життя.."

Хто із героїв повісті говорить такі слова: "Яке ж то життя тоді наше було! Хоч і з бідою, хоч і з лихом, а таке ж то любе, таке благодатне! Легко зітхнути, весело глянути й думати: що зароблю, то все на себе; що й посиджу і поговорю, — нікого не боюся; робитиму чи ні, — ніхто мене не присилує, ніхто не займе".

Хто із героїв повісті говорить такі слова: "Журбою поле не перейдеш, та й од долі не втечеш"

Хто із героїв повісті говорить такі слова: "Рано-ранісінько схоплюся; біжу на поденщину. Повертаюся пізно. В руці в мене зароблені гроші".

Хто із героїв повісті говорить такі слова: «Що наша копійка? Кров'ю обкипіла! Та інколи й мені так легко, так-то вже весело стане, як подумаю, що аби схотіла, — зараз і покинути ту службу вільно».

Хто із героїв повісті говорить такі слова: «Уродись, кажуть, та й вдайся»

Хто із героїв повісті говорить такі слова: “Весело бачити степ, поля красні… Любо на волі дихнути! Коли б воля, заспівав би…”

Хто із героїв повісті говорить такі слова: “Вітрець шелесне та принесе у віконце мені пахучий бузок…”

Чий це портрет (за повістю Марка Вовчка «Інститутка»): «Славна була та жіночка… білявенька собі, трохи кирпатенька, очиці голубо цвітові, яснесенькі, а сама кругленька і свіжа, як яблучко»?

Кому належать ці слова?

"Господи милосердний! Чуло моє серце, чуло!.. Дитино моя! — кинулась до колиски, схилилась над дитиною: — Чи того ж я сподівалась, йдучи вільна за панського! Вона вже й оком своїм нас пожерла!..."

Про кого в творі сказано : “Тепер я вже не боюсь вас! Хоч мене живцем з’їжте тепер!”

Про кого в творі сказано : "А (вона) не схотіла на світі жити. Щось їй приключилось після тої наруги. Бігала по гаях, по болотах, шукаючи своєї дитини, а далі якось і втопилась бідолашна".

Про кого в творі сказано : "Робитиму, робитиму, поки сили. (А очі в неї так і горять позападавши.) Може, вгоджу, може, вмилосерджу!".

До кого звернені ці слова Назара: "Коли б тепер ти вдруге мене полюбила, то б і лапки полизала єси!"

Про кого з персонажів повісті Марка Вовчка «Інститутка» сказано: «Добрий пан, не б’є, не лає, та нічим і не дбає»?

Про кого з персонажів повісті Марка Вовчка «Інститутка» сказано: "Він був добрий душею й милостивий пан, та плохий зовсім, — ніщо з його."

Про кого в творі сказано : "Такий він був тихий, звичайний, до кожного привітний, — і на панича не походив!.."

Про кого в творі сказано : " і брови йому чорні, і уста рум'яні, і станом високий… Тільки що гордий дуже, — на жодну не погляне, не заговорить, хоч там як до його не заходь...".

Про кого в творі сказано : "Спершу люди на …. вповали, та незабаром зріклися надії й думки. Він був добрий душею й милостивий …, та плохий зовсім, — ніщо з його. Обпитувавсь він жінку вмовляти, та не така-то вона. Далі вже і намекнути на сю річ боявся, — мов не бачить нічого, не чує. Не було в його ні духу, ні сили".

Про кого в творі сказано : "Гордий— такий, як пан вельможний... І що він собі думає!"

Кому належать слова: "Тебе б'ють, тебе рвуть, морочать тебе, порочать, а ти стій, не моргни!.."

Кому належать слова: "Воли в ярмі та й ті ревуть, а то щоб душа християнська всяку догану, всяку кривду терпіла і не озвалась!"

Кому належать слова: «Та на волі і лихо і напасть — ніщо не страшне. На волі я гори потоплю!»

Кому належать слова: «Годі, пані, годі!.. Цього вже не буде! Годі!»

Про кого в творі сказано : «…. мене розважає, доводить мені, що це лихо дочасне, що повернусь, каже, — будемо вільні».

Про кого в творі сказано : "Він пригорне мене та подивиться в вічі так-то любо, що чую, наче в мене крила виростають".

Чий це портрет (за повістю Марка Вовчка «Інститутка»): «високий парубок, статний, поглядає, всміхається».

Про кого в творі сказано : "То як же мені свого чоловіка забути хоч на хвилинку? Він мене з пекла, з кормиги визволив!.. Та мене й бог забуде! Він чоловік мій, і добродій мій."

Про кого в творі сказано : "Стара …. була не що, сумирна собі, — може, тому, що вже благенька була, ледве ноги волочила, а заговорить — тільки шам-шам, одразу й не розбереш; так куди вже бійка! не на умі. Увесь день на ганочках; нічка йде — охає та стогне. А за молодого віку, славлять, вигадочки були чималі і в неї... та треба ж колись і перестати".

Кому належать слова: «Я ж сподівалася тебе за князя дати, за багача, за вельможного!»

Про кого в творі сказано : "…плечастий, усатий, у високій шапці. З наших-таки людей, та до вельможної вподоби вивчений. Тут пани прощаються, гомонять, плачуть, а візника той сидить, як виконаний з заліза, — не обернеться, не гляне", "…то-то ж чорнявий, матінко! Такий чорнявий, як єсть тобі ворон. Засміявся — зубів у його незліченно, а білі ті зуби, білі, як сметана"

Про кого в творі сказано : «Та й зарегочи на всю хату. Такий уже чоловік був той ….: усе йому жарти. Здається, хоч його на вогні печі, він жартуватиме».

Кому належать слова: «Чого плачеш?, Гірше не буде!.. От чи буде краще, — не знаю».

Кому належать слова: " А в мене така знов удача: утечи! — зареготав (він). — Мандрівочка—рідна тіточка".

Кому належать слова: «Приніс я тобі грошенят крихту, п’ять карбованців. Поживай здорові». «Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю»

Кому належать слова: «Придивись лишень до мене добре: то-то ж гарний! то-то ж хороший!"

Кому належать слова : "Дивиться так, що аж молоко кисне"?

Кому належать слова : "Тепер я вільний хоч на півроку, з собаками не піймають".

Про кого в творі сказано : А він був якийсь чудний. Зварить панам їсти, сам пообідає, ляже на лаві та свистить, а потім заспіває тоненьким голоском. Іноді спитає, чи бито, а тоді додасть: "На те служба!"

Про кого в творі сказано : "Сам огрядний, кругловидий, червоний, усе вуса закручує правицею, а лівою шаблю придержує та плечима все напинається вгору".

Про кого в творі сказано : "…старесенька-старесенька, — аж до землі поникає, та вся-усенька зморщена; тільки її очі чорні іще живуть і ясніють".

Про кого в творі сказано : "Усі люди пов'яли, змарніли; тільки (вона) велична, як і була. Як не лає, як не кричить на неї пані, —(вона) не лякається, не метушиться: іде тихо, говорить спокійно, дивиться ясно своїми очима ясними

Кому належать слова : : « Бабусечко ж моя люба! А я її здалеку на задвір’ї пізнала, а пізнавши, заплакала"

Хто із героїв повісті говорить такі слова: "А про ту заморську нісенітницю, то я в одно вухо впускала, а в друге випускала, та й зовсім-таки не знаю. Цур їй!"

Хто із героїв повісті говорить такі слова: "Сіла панночка зачісуватися... Лишечко ж моє! Лучче б жару червоного в руку набрала, як мені довелося туманіти коло її русої коси!.."

Хто із героїв повісті говорить такі слова: "Спасибі хоч за те, що не б'ють десять раз на день, як от інших чуємо"

Кому з персонажів повісті «Інститутка» Марка Вовчка належать слова: «Не вдавайсь у тугу. Біс біду перебуде: одна мине — десять буде».

Кому з персонажів повісті «Інститутка» Марка Вовчка належать слова: «Он лихо, то лихо: що нікого тобі згадати, ніхто й тебе не згадає; нікуди піти й ніде зостатись. Усі тобі чужі, і все, усе чуже: і хата, і люди, і одежа.»

Кому з персонажів повісті «Інститутка» Марка Вовчка належать слова: «Не гріх тому добре повечеряти, хто не обідав».

Кому з персонажів повісті «Інститутка» Марка Вовчка належать слова: «Ти, мабуть, усіх мужиків так ізучив, що вони з тобою запанібрата!.. Гарно!.. Оглядають мене, всміхаються до мене, трохи не кинулись мене обнімати... Ох, я нещаслива!.. Та як вони сміють!»

Про кого в творі сказано : «У старої пані не було роду, окрім мала собі унучечку, – у Києві обучалась у якомусь там... от коли б вимовити... ін-сти-ту-ті... Було частенько до старої листи шле; а стара тії листи щодня вичитує, – і поплаче над ними, і посміється. Коли пише унучечка, щоб уже приїздити за нею та додому забирати..»

Про кого в творі сказано : «Ми, дівчата, ізглядуємось: чого там (їй) нашої не навчено! А найбільш, бачця. людей туманити!»

Кому з персонажів повісті «Інститутка» Марка Вовчка належать слова: «До французької мови і до музики добре і я бралась, – до танців тож. Що треба, то треба. На се вже кожний уважає, кожен і похвалить; а все інше – тільки морока... Учись та й забудь! І тим, що учать – нуда, і тим, що вчаться – біда. Багацько часу пропало марно!»

Кому з персонажів повісті «Інститутка» Марка Вовчка належать слова: Хоч не було дiла важкого, — так забували про мене, чи я не голодна, не холодна, чи жива я…

Кому з персонажів повісті «Інститутка» Марка Вовчка належать слова: «На десятоліттях взяли мене в двір».