І.Франко збірка "Зів'яле листя", "Легенда про вічне життя"

Палке кохання без надії на взаємність. Героя мучать самотність і сум.

Палке взаємне кохання надихає, дає крила для творчості. натхнення.

Оптимістичний настрій: кохання в душі спалахує з новою силою, дарує віру. радість життя, але ... ненадовго.

Щира любов зневажена, надії на щастя остаточно втрачені. Герой більше не знає. для чого жити. Він на межі відчаю.

" ... женщина чи звір?... мов сфінкс. у душу кігтями вп'ялилась / і смокче кров, і геть спокій жене..."

"одна несміла. як лілея біла, / з зітхання й мрій уткана, із обснов сріблястих..."

"... гордая княгиня, / бліда . мов місяць. тиха і сумна,/ таємна й недоступна. мов святиня..."

«очі…, немов криниці дно студене»; «уста…, мов зарево червоне»; «серце…, неначе перла у болоті»

«чудові очі… ясні»; «дно студене»; «зарево червоне»; «довгими ночами»; «щастя молодого»; «дива золотого».

«О ні!» «Являйся, зіронько, мені!» "Хоч в сні!"

«докір займається і …тоне у тьмі»; «ти серце надірвала»; «вирвала ридання голосні»; «свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні».

"колюче терня", "тиха молитва", "буря люта".

"чом твоє серденько – ключе терня?, “чом твоi устонька - тиха молитва... ?"

усміх/скрута, радощі/горе.

"ох, тії очі темніші ночі… "