І. Карпенко-Карий "Сто тисяч" Цитатний диктант"

Вказати персонажа, який про себе розповідає так: «Командовал зводом, так пров'янт і фураж часто получав, знаю їх, да і они меня знають! Тепер літ трідцать в одставкє, по світу вольно я хожу і в очі сміливо усім гляжу…»

Про кого Роман говорить так: « Наче і розумний, а дурний. Тридцять літ шукає кладів і голий став як бубон, бо все на кладах, кажуть, прокопав… І все він зна — тілько нічого не робе»?

Вказати персонажа, який розмірковує так: «Ох земелько, свята земелько, божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колосується жито; і все то гроші, гроші, гроші… Кусочками, шматочками купував, а вже і у мене набралося: тепер маю двісті десятин — шматочок кругленький!»

Про якого персонажа йде мова: «… І яким побитом … достав таку силу грошей — не зрозумію… Я сам пам'ятаю, як (він) купував баранців, сам їх різав, торгував мнясом у різницях, а тепер — багатир. Де ж воно набралося? Не іначе, як нечистим путьом!»

Вказати персонажа: «Вже ж і я не полохливого десятка, пішов би до нього в гості у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! Чи душу йому, луципірові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей. Я вам, куме, признаюсь, що сам ходив під Івана Купайла, як мені казано, на роздоріжжя… Повірите, звав, нехай бог простить, Гната безп'ятого! Так що ж — не вийшов, тілько налякав»?

Вказати персонажа, який говорить так: «? Страшно тілько без грошей, а з грішми, сказано ж, і чорт не брат»

Хто про Калитку говорить так: «Е, … мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя»?

Про кого Калитка говорить так: «Одважний чоловік! До чорта ходив і на все піде за гроші, а я візьму з нього вексель. Найшов дурня! Продай воли — бери гроші… не віддаси грошей — давай воли, бо то ж мої, я вже їх купив, я вже не буду править грошей, а воли давай. Так надежніще»

Хто любить повторювати: «Опит — велікоє діло!»

Вказати персонажа, якого так характеризують: «Вас вже не обманеш, ви всякого обманете, а це велікоє дєло, коли не тебе за чуба держать, а ти других за чуба держиш»

Хто з персонажів розмірковує так: «Що там наука? Забавка дитяча! На біса йому здалося отак лопотать язиком, як ви оце лопочете, хіба гиндиків дражнить? Я придивився: як тілько вчений, так і голодрабець: ні землі, ні грошей, і таки дурень дурнем — застав його коняку запрягать, то й не запряже, він зараз полізе по книжках, по тих ріхметиках шукать, як це робиться»?

До кого Калитка відправляє сина з такою метою: «А ось чого: там є дівчата, а вони люде багаті, то ми зашлем до них старостів, так попереду треба, щоб … побачили тебе, а ти щоб побачив дівчат. А щоб було тобі зручніще поводиться, то ти удаси, ніби приїхав на завод купувать свинку і кнурця…»?

Хто з персонажів говорить про себе так: «Я не такий дурень, щоб мене обманили… Я обманю хоч кого, а мене чорта лисого обманить хто»?

Вказати, про кого йде мова: «діти полюбились, я до неї привикла, вона — до мене; дівка красива, здорова, зна всі порядки: коло птиці, коло свиней, коло корів — одно слово, хазяйка біля всього; в хаті, як у кімнаті; я вже нездужаю, а против неї, скілько їх у нас не було, ніхто хліба не спече, ніхто борщу не наваре, хоч і без олії іноді, а всі їдять, не нахваляться»

Вказати персонажа, про якого говориться так: «От і вчений на язики, а дурний! Таки що не кажи, а у нього є зайці в голові!»

Хто про сина Калитки сказав так: «...голяк масті, чирва світить! Нехай, каже, розпряга коні та йде у застольну, там і пообідає, у мене гості не такі, щоб рядом його посадить»?

«Дай господи, щоб ето минулось благополучно, а єслі ви мені растроїлі нерви, то будіте меня возіть на свой счот на ліманє». Кого і хто буде возити?

Хто автор віршів, які Бонавентура читав Гершку: «Аж корчма трясеться, Вальса ляхи оддирають та мазура. А жид пляше та нищечком:"Шляхетська натура!"

Вказати персонажа: «Це мої стихи. У мене, брат, цього матеріялу на воза не забереш. Тридцять літ меж людьми живу — знаю, хто чим дише… Опит — велікоє діло. От засяду зимою і напишу комедію малоросійську».

Хто говорить: «…що з воза впало, те пропало»?

Про що говорить копач: «Та й перелякав же ти мене, Никодимович, мало не вмер від страху, ну, й йому б не жить на світі, якби не мій опит»?

Хто з персонажів так говорить: «Буде здоров'я — будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає. Такої пригоди ніколи не ждав»?