Галина Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії». Розділи 11, 15, 16, 18; стор. 228-234

Недороль Десятий зізнався Алі, що боїться Першого Недорадника, бо він погрожував його вбити.

Перший Недорадник не мав голови, бо його намалювала якась дівчинка спочатку з головою; потім та голова їй чомусь не сподобалася, і вона стерла її гумкою, а іншу так і не намалювала.

Щоранку Перший Недорадник прилаштовує шолом собі на плечі замість голови, а ввечері ставить його назад.

У будиночку із червоної цегли, що самотньо височів серед пустиря, дівчинка двічі не знайшла навіть дірочки, крізь яку можна було б хоч зазирнути всередину.

Аля визирнула в найближче з вікон у довгому коридорі будиночка і побачила чарівне озеро з лебедями.

Дівчинка захотіла загадати бажання, щоб перенестися додому, але передумала, бо пожаліла Недоладька, який чекав її на пустирі.

Через віконце Аля побачила невеличку затишну кімнатку, посередині якої на столі лежала велетенська розкрита книга, а на стільці за столом сидів той самий чоловічок, якого вона вперше побачила вдома.

Величезна книга, яку читав карлик Недочеревик, називалася «Чаклування».

Щоб перенестися з Недоладії додому, Алі треба стати на площі перед годинником, заплести другу кіску й, коли проб’є рівно дванадцята, промовити закляття.

У карликовій чарівній книзі Аля прочитала, що до Недоладії переноситься той, хто не доробив десять справ.

Недопопелюшка вела Алю незліченними залами старого замку до годинникаря.

Аля так голосно чхнула, що в порожній залі аж загуло і Недорадник підстрибнув до дверей, розчахнув їх і схопив її за руку.