Г. Квітка-Основ'яненко "Маруся"

на вечорницях

біля криниці

на кладовищі

на весіллі

він сирота

він бідний

його можуть будь-якої миті забрати в солдати

він удівець

вони з Василем одружаться і його заберуть в армію

вона залишиться незаміжньою

Маруся влаштується на роботу наймичкою

вони з Василем одружаться, і він надовго поїде на роботу

«Василечку! що се зо мною сталось? Нiчого не тямлю, не знаю сама себе; тiльки у мене й на думцi, що ти мене любиш, що ти мiй».

«Хоч розсердись зовсiм, не тiльки так насупся, як тепер, тiльки вже я не прийду, i не дожидай мене, i не шукай мене. Iнше дiло, якби я посватана була…»

«Не плач, Василечку, — каже йому Маруся. — Ти у дорозi й незчуєшся, як i спасiвка настигне, тодi вернешся сюди i будемо укупцi».

«Василю! На кладовищi мене покидаєш, на кладовищi мене й знайдеш».

тяжко захворів і помер

став отцем Венедиктом у монастирі й незабаром помер

пішов у рекрути і загинув на війні

покінчив життя самогубством

зустрічаються під час побачення біля річки

прощаються на кладовищі

сидять на горбочку по дорозі з базару

грають у гру «Чіт чи лишка»

весілля

хрестин

сватання

похорон

сумувала за коханим

промокла, коли потрапила під дощ

отримала новину про смерть коханого у війську

переживала через відмову віддати її заміж за Василя

Наум Василю

Василь весільному дружбі

Настя Науму

подруга Олена другу Денису

ідеалізація героїв

розкриття внутрішнього конфлікту героя

використання етнографічних елементів

змалювання сільських пейзажів