Диктант

Люди рі    [зь, з]ня     [ця, тьс]я не лише за своєю зовнішні    [сь, с]тю   [-, ,] характером   [-, ,]походж   [и, е]    [н, нн]ям   [:, ,]але й за ім   [и, е]нами   [-, ,]прізвищами   [-, ,]               [по - батькові, по батькові].         [Доречі, До речі]   [:, ,]ці складники називають особовою назвою. Іван   [я, Я]кович   [ф, Ф]ранко писав в одній роботі   [-, ,] що особова назва   [,, -]вірний товариш   [;, ,]що супроводжує нас усе жи    [т, тт]я.

Однак мало хто знає походж   [и, е]    [н, нн]я свого ім   [и, е]ні та його знач   [и, е]    [н, нн]я.

Ім   [и, е]на людей   [,, -]це часточка історії кожного народу. У них відображ   [и, е]не все   [-, :]побут   [;, ,] і вірування   [;, ,] і сподівання   [;, ,] і фантазія   [;, ,] і художня творчість.

З ра    [н, нн]ього дитинства й   [в, у]продовж   [в, у]сього життя жодне слово людина        [нечує, не чує]так часто   [-, ,]як своє і     [мя, м'я].

Більші     [сьт, ст]ь антропологів   [в, у]важає   [-, :] і     [мя, м'я] може впливати на особи     [сьт, ст]ість і   [-, ,] як наслідок   [-, ,]визначати деякою мірою долю ко   [ш, ж]ного.