Діагностична робота. Читання мовчки

Прочитай уважно текст МОВЧКИ.

ЛІСОВА АПТЕКА

Одного разу пішов Костик з дідусем та сестричкою Зоєю на прогулянку в ліс. Раптом Костик як закричить!

Дідусь і Зойка прожогом кинулися до нього, а то Костик перечепився через пеньок і поранив ногу.

Що робити? Назад вертати? Шкода. Тільки ж прийшли до лісу. А з ноги кров аж цебенить*.

- Болить! Ой, болить! - стогне Костик.

Дідусь озирнувся туди-сюди, раптом нахилився і зірвав листочок подорожника. Подорожники завжди обіч стежок та доріг ростуть. Тому й таку назву мають. Промив дідусь листочок водою, що ніс із собою у пляшечці, приклав до пораненого місця, чистою хустинкою обв’язав.

-Оті все гаразд, нема чого лякатись. Трохи спочинемо – й далі можна буде рушати. А якби подорожника не було, ми б тоді деревію до ноги приклали. Он бач, росте. Він теж кров зупиняє, біль заспокоює.

А кров із рани тим часом і справді перестала сочитися.

-Ти, діду, без ліків мене вилікував, - радісно вигукнув Костик. - І як ти здогадався прикласти до моєї ноги подорожника?

- Здогадався? То не я, а народна мудрість здогадалася. Про лікарські рослини люди знають з тих давніх часів. Ліки ми в аптеці купуємо, а їх часто з різних трав виготовляють. Пам’ятаєте, коли Костик десь заблукав, його мама так налякалася, що аж захворіла. То вона пила краплі з квітів конвалії і кореня валеріани, щоб заспокоїтись.

Поки дідусь усе це розповідав, наші мандрівники вийшли на галявину. На ній яскраво-жовтими зірочками розпустилися якісь квіточки.

-Яка дивна кульбабка! - вигукнула Зоя.

- Це не кульбабка, а мати-й-мачуха. Вона тільки схожа на кульбабу. Хороша рослина. І Костик пив з неї настойку.

-Коли? - здивувався Костик.

- Може, забув, як узимку тобі бурульок та снігу покуштувати заманулося? Ну й застудився. Від кашлю не тільки мати-й-мачуха допомагає. І липовий цвіт, і польовий мачок. Заварити їх в окропі й пити...

Увагу Костика відволікла червона ягідка.

-Дідусю, а можна її з’їсти?

- Їж, Костику, їж. Але пам’ятай: їсти в лісі можна тільки ті ягоди, які знаєш, бо між ними трапляються і отруйні...

Мабуть дідусь ще багато чого цікавого розповів би Костикові та Зої. Але діти раптом побачили такого гарного метелика, що Костик забув про поранену ногу і побіг метелика наздоганяти. А за Костиком – і Зоя.

Шкода... Бо всім нам не завадить якнайбільше знати про нашу зелену аптеку. У житті – як на довгій ниві.

Дивись, ці знання ще й у пригоді стануть...

(за П.Утевською)

*цебеніти – бити сильним струменем, з силою виливатися, литися.

Гарна робота! Тепер залишилося дочекатися результату!