Діагностувальна робота ЧИТАННЯ вголос "Джерельце" за А.Сахаровим

Джерельце

Пішли якось дідусь з онуком по гриби. Довго блукали поки

назбирали повні кошики. З повними кошиками важкувато, і день

видався спекотний, душний. Вирішили відпочити.

Саме, як на згад, і весела галявинка з березняку вигулькнула.

Трава на ній зелена, свіжа, а в траві вітерець з сонячним зайчиком у

квача бавляться.

- Як гарно! – зрадів онук. – Дідусю, давай тут перепочинемо! Он і

дерево лежить.

Сіли. Дідусь дістав окраєць хліба, розламав навпіл.

- Ах, до хлібця та ще б ковток водиці, - зітхнув дідусь.

Подивився хлопчик навкруг. Бачить, під кущем, з-під каміння

вкритого мохом, вода тече.

Тільки викопав він один камінець, - звідти як лине струминка!

Та холодна, чиста!

«Джерело, криничка, сонячна водичка!» - заспівав радісно

хлопчик. Напились вони досхочу, а дідусь і каже:

- Давай, внучку, зробимо так, щоб усім було приємно пити з

джерельця.

Знайшли вони суху гілку, вистругав з неї дідусь жолобок і приєднав до струминки. Зробив кухлик з березової кори– кожний

тепер нап'ється з джерельця.

Оглянули свою роботу – до ладу вийшло. Напились ще на прощання і пішли додому.

Прийшли знову якось у ліс дідусь з онуком, дивляться: біля -

джерельця слідів звіриних різних – видимо-невидимо.

- Дивись, онучку, скільки друзів у маленького джерельця, -

посміхнувся дідусь. – І всіх джерельце радує.

За А. Сахаровим