Прочитай текст
Лісовий акробат Мабуть, кожен з нас бачив у лісі чи парку маленьке створіння з гострими вушками, веселими чорними очками й пухнастим хвостиком. Це вивірка, або білка. Вивірка — незвичайний акробат. Спритна тваринка скаче по гілках. Вона може також ходити по тонких дротах уперед і назад. Очима бачить на всі боки. Хвіст білочки — це її кермо для утримування рівноваги. Узимку своїм пухнастим хвостом вивірка закриває вхід, щоб не задував вітер і не холодив гнізда. Білка має гострі й міцні зуби. Ними вона може розгризти найтвердіший горішок. Тваринка легко звикає до людей і бере поживу з їхніх рук. Вивірки не тільки сміливі й спритні акробати — вони неабиякі митці. Своє кубло будують радісно й весело, наче бавлячись. Спочатку збирають будівельний матеріал, а потім з найкращих його частин будують у дуплах дерев. Ці кубла невеличкі, але зручні й теплі. Їх не заливає дощ, не замітає сніг. Кубло вистелене ніжним мохом, щоб маленьким вивірчатам було тепло й м’яко. Вивірка-мати дуже любить своїх дітей. Коли діти наберуться сили й підростуть, батьки привчають їх до самостійного життя за допомогою різних штук, скоків, забав, перегонів, хованок. Погожої сонячної днини білочка вискакує надвір, щоб випростати кісточки, побігати, погратися та пошукати свіжої поживи. А під вечір знову біжить до кубла й відпочиває до ранку. За Леонідом Багинським