Читання мовчки тексту художнього стилю

Прочитайте уважно текст.

Легенда про Золоте Зернятко Істини

У батька було два сини. Коли вони виросли й могли вже тримати в руках заступа, батько сказав їм:

– Беріть заступи, підемо копати поле.

Копають вони й копають, видалася праця братам важкою і незрозумілою.

– Для чого ми копаємо? – питають вони. – І взагалі, для чого ми живемо на світі?

Батько й каже синам:

– Бачите цю велику гору? – І показав рукою на величезну гору, вершина якої вкрилася хмарами.

– Бачимо, – відповіли сини.

– У цій горі – Золоте Зернятко Істини. Можливо, десь у глибині, можливо, на поверхні – ніхто не знає. Кажуть люди: хто знайде це Зернятко, той зрозуміє, для чого копає землю і сіє хліб, споруджує будинки і думає про зірки. Ідіть, сини, шукайте Золоте Зернятко Істини.

Підійшли брати до гори, а вона величезна й висока, за день не обійдеш навколо, за три дні не зійдеш на вершину. Як же шукати Золоте Зернятко Істини?

Стали брати біля підніжжя гори. Старший – з одного боку, молодший – з іншого. Почали копати гору, пересипаючи землю жменя за жменею. Золотого Зернятка не було.

Молодший брат підійшов до старшого і каже:

– Я більше не буду копати. Не хочу стати рабом цієї гори.

Старший відповідає:

– Хоч і все життя доведеться копати, а я все-таки знайду Золоте Зернятко Істини. Тому що я не раб, а вільна людина. А ти раб, бо не хочеш дізнатися, для того копаємо землю і сіємо хліб, споруджуємо будинки й думаємо про зірки.

Пішов молодший брат, поселився на березі річки – курінь збудував, рибу ловить і юшку варить. А старший копає і копає, кожну жменю землі у порох розтирає, Золоте Зернятко Істини шукає.

Десять років копав старший брат гору, жодного дня не відпочивав. Нарешті, на одинадцятий рік коли вся гора була розкопана й пересипана на нове місце, знайшов старший брат на самому й Золоте Зернятко Істини. Воно було маленьке, як мачинка. Поклав старший брат Зернятко на долоню, і яскраве світло Істини осяяло весь світ. Дізнався старший брат для чого людина живе на світі, землю копає і ниву засіває, споруджує будинки й про зірки думає.

Пішов старший брат по земля, побудував Щастя для всіх людей. І став Могутнім і Непереможним. Тому що він – вільна Людина.

А молодший брат живе в убогому курені, одяг на ньому порвався, відро в якому він юшку варив, продірявилося, їсть він сиру рибу і водою болотною запиває. Тому що він безвільний раб – раб свого ледарства, неробства і невігластва. Тому що справжня свобода – в умінні працювати день і ніч для того, щоб пересунути гору з місця на місце, побудувати Щастя для людей.

(В. Сухомлинський)