Читання мовчки "Бісероплетіння"_7кл

Бісероплетіння

Бісероплетіння — це царина, у якій виявляються найрізноманітніші грані людського таланту. Такий вид мистецтва дарує можливість творити всім без винятку, незалежно від віку, професії, національності, й отримувати від цього радість і задоволення.

Останнім часом в Україні стрімко зростає популярність виробів із бісеру. Вони вважаються вишуканими атрибутами, що пасують усім, створюючи святковий настрій.

Батьківщиною бісеру називають Стародавній Єгипет. Тут цей матеріал був не тільки прикрасою (з нього робили браслети, сережки, намисто), а й засобом обміну на інші товари: бісер за своєю цінністю переважав золото й срібло, ним оздоблювали навіть посуд. Саме в Єгипті почали виготовляти штучні перлини з непрозорого скла, якими прикрашали одяг фараонів. Арабською мовою намистини називалися «бу́сра» (у множині — «бу́сер»), що означало «фальшиві перли». Із часом бісерне мистецтво стало розвиватися в Європі, зокрема у Венеції, яка й досі зберігає за собою титул столиці скла, водночас даючи колосальні прибутки в державну казну. У цій країні секрет виробництва прирівнювався до державної таємниці. За її розкриття скляних майстрів засуджували до смертної кари.

Метод склоробства випадково відкрили фінікійські купці. Під час однієї мандрівки Середземним морем вони везли вантаж природної соди. Якось купці висадилися на піщаний берег і вирішили приготувати їжу на багатті. Горщик зі стравою поставили на каменях із соди, які привезли із собою. Від сильного жару вони розплавились і поєдналися з піском. Зранку в попелі купці знайшли чудовий злиток, що дивовижно виблискував на сонці, був твердий, як камінь, прозорий і чистий, як вода. Застиглий шматок виявився склом, яке саме фінікійські купці почали продавати першими.

Нашим предкам бісер був відомий ще задовго до початку торгових відносин із країнами Близького Сходу та Візантією. Про широкий розвиток цієї справи в нашій країні ще за стародавніх часів свідчать знайдені під час археологічних розкопок вироби та прикраси. Дослідники стверджують, що в ті часи такий товар продавали на місцевих ярмарках.

Бісером декорували одяг, головні убори, з нього виготовляли різні прикраси — на шию, руки, ноги. Традиційною українською оздобою є силянка, або плетінка, — прикраса на шию з рівних смужок нанизаного бісеру, що зав’язується ззаду. Ґердан — найдавніший вид українських прикрас із бісеру, що має вигляд плаского ланцюжка або ажурного комірця. Він набув поширення в Галичині, Буковині, Закарпатті та був обов’язковим атрибутом національного одягу. Жінки прикрашали ґерданами шию або голову, а чоловіки — капелюхи. Сучасним аналогом тогочасних чоловічих ґерданів стали краватки.

Для виготовлення прикрас майстрині використовували безліч орнаментів і малюнків. Якщо раніше це були здебільшого геометричні форми, що повторювали елементи вишивки, рослинні й тваринні мотиви, то зараз усе залежить лише від фантазії та вправності виконавців. Деякі «вимальовують» бісером найдивовижніші картини й навіть портрети.

Як і у вишиванці, кожен колір та орнамент ґердана має своє значення, указує на приналежність до певної місцевості та відображає світосприйняття майстрів. Наприклад, насичені кольори зеленого та блакитного символізують ліси й водоспади. Фіолетово-сині кольори нагадують карпатські ночі, а поєднання жовтих, червоних, блакитних, білих та зелених — барви золотої осені. Горизонтальні лінії означають землю, хвилясті — воду, ромби, кола або квадрати символізують сонце, хрестики — вогонь.

У кожному регіоні бісерні прикраси мали свої особливості, відрізнялися формою, поєднанням кольорів, орнаментами, вони були своєрідними носіями інформації. Тому за виглядом прикраси чи речі, оздобленої бісером, можна було визначити, звідки її власник чи власниця.

Споконвіку прикраси з бісеру, і ґердани не виняток, слугували оберегами для своїх власників. Люди вірили, що такі вироби мають здатність відганяти лихе око й заздрість, а також допомагають зняти головний біль і навіть упоратися зі стресом. Кожен майстер укладає частинку душі у свій витвір мистецтва, тому важливим є настрій, із яким митець чи мисткиня виконує роботу.

Сучасна промисловість виготовляє безліч модних прикрас, які можуть задовольнити смак будь-якої людини, проте ручна робота з бісеру — це завжди красиво й оригінально. (544 сл.)