Читання мовчки 7 клас

Уважно прочитати текст

Позивний Хортиця

У самому центрі Запоріжжя є невелика вулиця, яка віднедавна носить ім’я В’ячеслава Зайцева – нашого сучасника, який загинув, виборюючи незалежність та мир для нашої країни. Він був істориком, археологом, бібліотекарем, завідувачем сектора "Камʼянська Січ" у Хортицькому заповіднику, депутатом Запорізької міськради, "кіборгом", головою Запорізької ради ветеранів, захисником України.

"Славік був найбільш сяючою та самовідданою людиною в заповіднику", — розповідала Ольга Кулігіна, реставраторка Музею запорозького козацтва. "Купував нам інструменти, розхідні матеріали, розчинники, користувався своїм статусом "кіборга", щоб знайти гроші на наші проєкти". А планів було багато: проведення гідроархеологічних експедицій, видання карти Великого Лугу до затоплення та карти порогів; організація зборів для експедицій на Кам’янську Січ. Слава ще й дякував колегам за можливість бути дотичним до їхньої роботи. Сам приїздив у заповідник громадським транспортом і ніколи не прагнув поставити під науковою працею своє ім’я — радше уможливлювати наукові розвідки.

Співробітники заповідника згадують останні знахідки за участі Слави — козацьку та середньовічну печі, численні скіфські закладки. "На розкопках ми завжди виділяли йому квадрат, де він міг просіяти пісок, землю, глину і знайти якісь мікролітичні частинки, яких більше ніхто не помічав", — розповідають його колеги Поліна Петрашина і Анатолій Волков. "Він був чоловіком кремезним, і це був такий дисонанс: велетень відшукував дрібнесенькі намистинки, що ховалися від інших".

Коли під час розкопок пошкоджувався рослинний покров, Слава дбав про те, щоб його відновити. Він спускався схилами до Дніпра, підіймав воду і поливав ділянку, щоб там відновлювалася рослинність. Колеги пригадують безліч висаджених ним на Хортиці дубів, його турботу про природу. "Коли він воював у 2014 році і його підрозділ лишився без постачання, до них прибилося сімейство кабанів, — пригадує його армійську розповідь Поліна. — Хлопці вже готові були їх стріляти на вечерю, але Слава не дав. Стояли в полі соняхів і харчувалися насінням". Зі зброєю в руках велетень Хортиця охороняв життя.

У документальному фільмі "Січ: звідки росте супротив "русскому миру"", що вийшов у 2018 році та розповідав історію Хортиці й запорізького спротиву голосом Слави, він рекомендувався так: "Я — етнічний росіянин, історик і "кіборг". На фронт я пішов з першою відправкою з Запоріжжя у березні 2014 року. Розпочав з Чонгару, а потім пройшов усе, що випало тоді на долю 79-ї десантної бригади". Протягом першого року російського вторгнення в Україну гранатометник із позивним Хортиця пройшов сектор "Д" й Ізваринський котел, дві ротації в Донецькому аеропорту та бої за Дебальцеве.

В’ячеслав Зайцев був відзначений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Після демобілізації повернувся до роботи в Запоріжжі, де очолив громадську організацію "Запорозька рада ветеранів АТО" та став завідувачем відділу Наукової бібліотеки та архіву Національного заповідника "Хортиця". 23 лютого 2022 року Слава Зайцев повернувся до ЗСУ.

Воюючи у степах Донеччини, він мріяв про скору перемогу та повернення до археологічних досліджень Кам’янської Січі — однієї з останніх козацьких столиць на Дніпрі, філії Хортицького заповідника на Херсонщині. Він не дожив ні до визволення території національного парку в листопаді 2022 року, ні до підриву росіянами Каховської ГЕС у червні 2023-го, що назавжди змінив цей історичний ландшафт.

Його дописи з фронту у 2022 році — це безперебійна трансляція завзяття й оптимізму. "Теж вірять у ЗСУ", — іронізував він щодо втечі росіян від мобілізації. Фото армійського зоопарку, відеороботи артилерії та періодичні запевнення, що чутки про його смерть "трохи перебільшені", чергувалися з історичними розвідками. Пропалюючи поглядом діри в екрані, він у бліндажі цитував на камеру рядки улюбленого поета Василя Симоненка: "Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!".

5 жовтня 2022 року В’ячеслав загинув у бою на донецькому напрямку.

Тип мовлення

Стиль тексту