Читання мовчки

Давно-давно це було. Ще тоді, коли наша країна не знала біди й злигоднів, коли співучий її народ мирно сіяв хліб і радо зустрічав кожного, хто приходив з добром. Ця родюча земля з луками зеленими, лісами багатими, ріками голубими, людьми сильними привабила чужинців з півночі. Принесли вони з собою горе та сльози, забираючи у полон найдорожче – хлопчиків, що мали вирости слухняними рабами. Мати Любава, щоб не віддавати дітей чужинцям, шукала рятунку у баби Ясновидиці, яка зналася на чарах. Принишклі й боязкі хлопчики тулилися до матінки. Сива бабуся промовила слова-заклинання, і діти перетворились у прекрасні кущисті квіти, які огорнули ноги матері. Вони були чорнобривими і кароокими, як і хлопчаки.

– Залишайтесь коло матусі, – мовила старенька.

Не знала Ясновидиця, що це будуть її останні слова. Чужинські мечі порубали усіх…

Так і зосталися хата, мати й чорнобривці як одне ціле. Так і квітнуть донині чорнобривці біля української хати, милуючи материнське серце до морозів.

До прочитаного тексту вдалим буде заголовок

Давно-давно це було. Ще тоді, коли наша країна не знала біди й злигоднів, коли співучий її народ мирно сіяв хліб і радо зустрічав кожного, хто приходив з добром. Ця родюча земля з луками зеленими, лісами багатими, ріками голубими, людьми сильними приваблювала чужинців з півночі. Несли вони з собою горе та сльози, забираючи у полон найдорожче – хлопчиків, що мали вирости слухняними рабами. Мати Любава, щоб не віддавати дітей чужинцям, шукала рятунку у баби Ясновидиці, яка зналася на чарах. Принишклі й боязкі хлопчики тулилися до матінки. Сива бабуся промовила слова-заклинання, і діти перетворились у прекрасні кущисті квіти, які огорнули ноги матері. Вони були чорнобривими і кароокими, як і хлопчаки.

– Залишайтесь коло матусі, – мовила старенька.

Не знала Ясновидиця, що це будуть її останні слова. Чужинські мечі порубали усіх…

Так і зосталися хата, мати й чорнобривці як одне ціле. Так і квітнуть донині чорнобривці біля української хати, милуючи материнське серце до морозів.

Знайдіть у тексті два іменники - власні назви, запишіть їх через кому.

Давно-давно це було. Ще тоді, коли наша країна не знала біди й злигоднів, коли співучий її народ мирно сіяв хліб і радо зустрічав кожного, хто приходив з добром. Ця родюча земля з луками зеленими, лісами багатими, ріками голубими, людьми сильними приваблювала чужинців з півночі. Несли вони з собою горе та сльози, забираючи у полон найдорожче – хлопчиків, що мали вирости слухняними рабами. Мати Любава, щоб не віддавати дітей чужинцям, шукала рятунку у баби Ясновидиці, яка зналася на чарах. Принишклі й боязкі хлопчики тулилися до матінки. Сива бабуся промовила слова-заклинання, і діти перетворились у прекрасні кущисті квіти, які огорнули ноги матері. Вони були чорнобривими і кароокими, як і хлопчаки.

– Залишайтесь коло матусі, – мовила старенька.

Не знала Ясновидиця, що це будуть її останні слова. Чужинські мечі порубали усіх…

Так і зосталися хата, мати й чорнобривці як одне ціле. Так і квітнуть донині чорнобривці біля української хати, милуючи материнське серце до морозів.

Виберіть з-поміж складних слів іменники.