Чиє кохання сховане в рядках?

Спочатку найпростіше! Пам’ятаєте, хто написав це?

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання...

А чиє ці рядки?

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.

А може, власне, і не в тому справа.

А головне, що десь вдалечині

є хтось такий, як невтоленна спрага.

А це впізнаєте?

Вже й любов доспіла під промінням теплим,

І її зірвали радісні уста, —

А тепер у серці щось тремтить і грає,

Як тремтить на сонці гілка золота.

Йдемо далі.

Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом.

Не студить вітер уст — зігрівся коло них.

І радісно моїм тонким, рухливим пальцям

Торкатись інших рук і квітів весняних

Рівно на середині тесту знову легке питання :)

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі?

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить…

Пройдемося тепер по сучасності. Чиє це рядки?

Я готовий позбавити міста керування

і на портвейн перетворювати озерну воду,

лише б вона, згадуючи про моє існування,

писала мені листи про життя і погоду.

А оце впізнаєте?

Я пам'ятаю, як ти усміхалась,

про що ми розмовляли,

які переглянули кінофільми...

Я згадую, як ти засинала,

як прокидалась –

і мені перехоплює подих…

А все інше - вірші.

пам'ять дощами вимило

розум вітрами вимело

хто тебе мила вимолив?

хто тебе з неба виманив?

звідки ти щастя випало?

взяло мене і випило..

Хто це написав?

Ти йшов у зеленому,

Неначе ти травень,

Такий незбагнений

І трохи весняний.

А червнем була

Я

Рум’я-

ная.

Впізнаєте?

Ну і останнє:

Але це було щастям: у ночі туманні та хмарні

заблукати у місті, де квітнуть осінні ліхтарні,

і довіку ходити удвох по висячій плантації,

де кульбаби горять і наспівані сни повертаються.