"Чорна рада" П. Куліш

"Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, попротоптувані-- і пучки видно. Хіба по шаблі можна б догадуватися, що воно щось непросте.... Тілько очі були якісь чудні -- так і бігають то сюди, то туди і, здається, так усе й чигають ізпідтишка чоловіка"

"...Був воїн уроди, красоти дивної; був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі..."

"Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кінська грива;уси довгі, униз позакручувані аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густії брови аж геть піднялися над тими очима..."

"...Тільки похитувавсь, гладячи черево; а щоки--як кавуни:сміявсь від щирого серця.Така була вдача. Не перемінився за десять літ, "тільки лисина почала ще більш вилискуватись".

"А що нам... до Вкраїни? Хіба нам нічого їсти або пити або ні в чому хороше походити?"

"Ні, чужою смертю я волі купувати не хочу!"

"Лучче мені проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного"

"Нема вже тепер ні в міщанина, ні в мужика се моє, а се твоє... все стало обще"