Аудіювання 9 клас

МИТЬ, КОЛИ ЄДНАЄТЬСЯ МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ

Новий рік. Що криється за цим дивовижним святом? У багатьох давніх народів Новий рік пов’язувався з початком польових робіт. Наприклад, єгиптяни святкували його у другій половині вересня, коли розливався Ніл. Адже Ніл був головним годувальником єгиптян, від нього залежав урожай, який забезпечував їжею жителів долини. Тож, розлив Нілу розпочинав новий етап у повсякденному житті, і відповідно, новий рік. І святкували його початок дуже урочисто. У Стародавньому Вавилоні, навпаки, Новий рік припадав на початок весни, бо саме тоді вони розпочинали роботи в полі після того, як наприкінці березня у Тигрі та Євфраті прибувала вода. Святкували там початок року дуже бурхливо. За переказами, цар разом зі слугами їхав із міста на кілька днів. Мешканці ж Вавилона повністю віддавалися веселощам. До 46 року до н. е. римляни також святкували Новий рік у березні. Потім Юлій Цезар увів новий, юліанський календар, і зустріч нового року перенесли на 1 січня. Саме цей день нині вважається офіційною датою початку року в Європі та багатьох інших країнах світу.

1582 року католицька церква ввела григоріанський календар. Католицькі країни майже відразу почали святкувати Новий рік саме 1 січня. Інші країни переходили до цього літочислення поступово. Наприклад, Шотландія почала відзначати Новий рік 1 січня лише з 1660 року, Німеччина та Данія — з 1770, Англія — з 1725, Швеція — з 1753 року.

Проте донині в багатьох країнах початок нового року припадає на різні дати. Причина в тому, що там прийнято місячний або місячно-сонячний календар. Скажімо, в Китаї, В’єтнамі та Японії Новий рік святкують між 20 січня та 20 лютого. А в Ізраїлі Новий рік святкують два дні восени, на початку місяця Тишрей. У М’янмі його відзначають між 12 та 17 квітня. Точну дату щороку встановлює міністерство культури країни. Газети друкують інформацію про прибуття Духа Танджаміна, і всі виходять його зустрічати.

Ми, українці, з давніх-давен аж до XV століття зустрічали Новий рік 1 березня. Потім православна церква здійснила перехід на святкування Нового року 1 вересня. Петро І, який прагнув до європейських зразків, 15 грудня 1699 року ввів літочислення від Різдва Христового. Тож, з 1700 року наш народ святкує початок нового року 1 січня.

За багато тисячоліть відзначання Нового року обросло величезною кількістю традицій. Зокрема, у багатьох країнах світу в ніч проти Нового року приносить подарунки загадковий дідусь або чоловік.

Кожен народ по-своєму називає його. Японці звуть цього доброго чарівника Санта Одзи-сан, а китайці — Шен Дань Лаожень. Праобразом європейських Діда Мороза, Пера Ноеля (Франція), Баббо Натале (Італія), Фадер Крисмас (Англія), Василиса (Греція), Діда Микулаша (Чехія), американського Санта Клауса найімовірніше є архієпископ Мирлікійський Миколай, відомий всім християнам як Святий Микола Чудотворець.

У давні часи святковою прикрасою слугували різні вічнозелені дерева. Наприклад, у Римській імперії будинок прикрашали гілками лавра, який приносив у сім’ю здоров’я та щастя. У Шотландії кельти ходили в гості до найбагатших сусідів із привітаннями і проханням пригостити їх. Ті, хто жертвував щось, отримував на знак вдячності гілку вічнозеленої омели або падуба, яку прикріплювали біля входу в дім.

Проте звичай прикрашати ялинку прийшов від давніх германців. Вони були впевнені, що так можна вмилостивити духів, які живуть у вічнозелених ялинах. А «ялинкові прикраси» символізували їх жертви. На Далекому Сході сосна, гілки якої використовують для прикрашання будинку в Японії та Китаї,— символ вічної молодості, здоров’я та щастя. У нас ялинка прижилася лише в першій половині XIX століття. Традиційним українським символом на Новий рік був Дідух. Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув’язували в пишний вінок. Якими не були б дивними деякі національні традиції, суть їх у тому, щоб лишити позаду, в минулому, все старе і з чистою душею ввійти в нове життя.

«Як зустрінеш Новий рік, так його і проживеш», кажуть китайці. Новорічні свята в Китаї — це шалені витрати, адже, поперше, китайці святкують два нових роки — за григоріанським та місячним календарями, по-друге, дарувати подарунки потрібно всім, навіть малознайомим, і подарунки ці мають бути парними (дві вази, дві ручки, дві книги).

У японських селах перед Новим роком міняють старі татамі на нові, чистять усе в домі, облаштовують домашній олтар. На Кубі на Новий рік годинник б’є лише 11 разів. На цю коротку мить і припадає 12 удар — годинник має перепочити, а потім розпочати підрахунок часу наступного року.

Греки на знак побажання безбідного життя, приходячи в гості, кидають біля дверей великий камінь, приказуючи, щоб гаманець господаря дому був таким само важким. Шведи вважають гарною прикметою розбити посуд біля дверей сусіда. Чим більше скалок, тим щасливішим буде новий рік. Болгари б’ють один одного кизиловими лозинами: отримаєш багато ударів — успіх частіше супроводжуватиме тебе у майбутньому році. У Гвінеї на Новий рік вулицями частенько водять слонів, які символізують могутність, багатство та успіх.

В Україні теж є багато самобутніх новорічних традицій. Саме з Новим роком пов’язана традиція щедрувати. Увечері дівчатка-підлітки поодинці чи гуртом обходили оселі сусідів та родичів, щоб защедрувати (С. Кушнір, 777 сл.).