Аудіювання за програмою РН.
Чому?
У їдальні були я та Бум. Я сидів біля столу, а Бум легенько покусував мене за голі п’ятки.
- Дивися, Буме, - пошепки сказав я та, гойднувшись на стільці, схопився за край скатертини.
Почувся дзвін… Серце в мене завмерло. На полу валялися рожеві черепки татової чашки.
З кухні почулися мамині кроки.
- Що це? Хто це? Татова чашка... – Мати підвела очі та з докором спитала: - Це ти?
Коліна в мене затремтіли, язик заплітався.
- Це... Бум!
Обличчя в мами потемніло. Вона взяла Бума за нашийник та пішла з ним до дверей. Бум з гавкотом вискочив на подвір’я.
- Він житиме в будці, - сказала мати та, присівши до столу, про щось замислилася.
З кожною годиною на серці в мене ставало все важче. Мати ніколи не карала мене за щось ненавмисне. Але я не зізнався відразу, я обдурив її, і тепер з кожною годиною моя провина ставала все більшою.
Бум бігав від дверей до вікон та жалісно гавкав. Я кусав нігті, утикався обличчям у подушку, але не міг ні на що зважитися. І раптом у моє вікно з силою вдарив вітер, важкі краплі дощу забарабанили по склу. Я вскочив та кинувся до мами.
- Мамо! Мамо! Це я розбив чашку! Це я, я! Пусти Бума...
Обличчя її здригнулося, вона схопила мене за руку, і ми побігли до дверей. Потім ми витирали Бума сухим рушником, а він піднімав угору всі чотири лапи і в буйному захваті катався по підлозі. Нарешті він ліг на своє місце і, не кліпаючи дивився на нас. Він думав: «Чому мене вигнали на подвір’я, чому впустили та приголубили зараз?»
Мати довго не спала. Вона теж думала: «Чому мій син відразу не сказав мені правду?»
Я теж думав, лежачи в ліжку: «Чом умати зраділа, що це разбив чашку я, а не Бум?»
(В. Оcєєва)
(294слів)