А. Малишко «Чому, сказати, й сам не знаю…».

описом стежини в рідному краї

розміркуванням поета про стежину в рідному краї

Стежки ведуть до більших доріг, а далі - по всьому світу, тому й немає їй кінця-краю.

Образ стежини тут набуває символічного значення: це стежка від батьківського дому в життя - життєва дорога людини.

Кудись пішла, не повертає

... біля серця стеле цвіт

одним одна біля воріт

Аби наголосити на тому, що це саме та стежина, що веде з рідного краю, від рідного дому.

Аби наголосити на тому, що вона одна-єдина, найдорожча.

Вони відіграють роль рефрена (приспіву) в цій поезії.

Доповнюють картину спогадів поета про стежину в рідному краї.

Створюють характерну для українського літа пейзажну картину.

Рідною для нього є та стежина, що пролягла в рідному краї, що веде від воріт батьківської хати в життя.

Стежина до рідної домівки завжди живе в його серці, бентежить його душу.

Ця стежина для нього - одна-єдина, найдорожча.

Справжній син і патріот рідної землі, який відчуває нерозривний зв'язок зі своєю батьківщиною, рідною домівкою.

Філософ, який розмірковує про сенс людського життя і вибір життєвої дороги.

спогади поета про стежину в рідному краю

роздуми поета про людське життя, його духовні цінності

уславлення любові, чуйності, щирих почуттів до місця, де народився, зробив перші кроки і вирушив по стежині життя

Останній твір А. Малишка, написаний незадовго до його смерті, лебедина пісня поета.

Автором музики до твору є Платон Майборода.

Пісня входить до збірки "Серце моєї матері"

Пісня живе в народі під назвою "Стежина" і стала улюбленою народною піснею.

2 строфа вірша у пісні відіграє роль приспіву.

У пісні додано ще 1 куплет.

Вірш є довшим на 1 строфу.

Мелодія й виконання пісні передає чуйне й бентежне почуття зв'язку автора з його рідним краєм, рідною стежиною.

У виконанні пісні відчувається сум автора за рідними місцями й усвідомлення безповоротності життєвого шляху.

У пісні передано замилування автора красою української природи.