8 клас. Однорідні та неоднорідні означення

Раннього осіннього вечора бабине літо ще павутинилося в колючих пагонах шипшини.

На верхівці стебла кульбаби красується схожа на кошик жовта квітка.

На пляжах купиннями видніються зачорнілі викинуті прибоєм морські водорості.

В густім зеленім березовім гаю над Дунаєм весело щебетали пташки.

Мокрі ниви, і порожній пляж.

Пелюстки цвіту сліпучо-білі ніжні.

Зелені поля починають палати жовто-зеленим вогнем.

Тиха чарівна ніч стала оволодівати землею.

Небо було безхмарне й блискучо-синє.

Лагідне шовковисте повітря весни купає мої очі.

Іде такий звичайний насмішкуватий трошки кумедний невисокий і сильний чоловік.

У полі зацвітуть пахучі голубі фіалки.

В густім зеленім березовім гаю над Дніпром весело щебетали пташки.

Довгими осінніми вечорами велись безконечні розмови та суперечки.

Біла кучерява хмарка застигла на синьому небі.

Займався пишний лютневий ранок.

Обережні приглушені кроки наполохали сарну.

Гарячою осінньою барвою горить на сонці ячмінь.

Залитий сонцем рівний степ одразу принишк.

Маленька червона стежка заблищала десь далеко на морі під самим місяцем.

У сірому туманному світанку загорівся бій.

Темніє пучок свіжих кучерявих польових волошок.

Потягнуться довгі сірі пронизані гострими морськими вітрами будні.

Юні замріяні клени хиляться в темне вікно.

Круглі зелені широкі верхів'я вкривали ліс ніби зеленими шатрами.

Вдалині виднілись білі снігові шпилі.

Обличчя в жінки було чуже незнайоме .

Ніч розкинула над селом своє всипане зорями темне шатро.

За сірими вицвілими на сонці прилавками сиділи і стояли жінки.

Чималий мисник осміхався здоровими полив'яними мисками.

Як я вас люблю, лісові осінні гості.

Великі сиві очі з-під довгих вій дивилися пильно й розумно.

Ми їхали порожньою рудуватою дорогою.

Осіннє лагідне сонце востаннє пригрівало старі липи.

З-під чорної трохи збитої набакир шапки впав у парубка на вухо темно-русий чуб.

Дерева стоять блискучі мускулясті щасливо притихлі, мовби прислухаються до свого росту.

Коло хат у садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

Маяли над нами жовті голубі червоні метелики.

Глібове чисте і правдиве слово зі зрушення великого встає.

Каштани хитають привітним теплим гіллям.

На пляжах купиннями зачорніли викинуті прибоєм морські водорості.

Якісь солодкі любі спогади колисали його серце.

Настала ніч, довга беззоряна глуха.

Йому жаль стало Жука - здорового чорного мордатого.

Усі йшли за Чубенком, завзятим невідступним і непосидючим.

Голубі сині фіолетові рожеві пасма снувались над горами.

Зорі крізь щілини дивились поглядом тихим далеким глибоким.

Прозорий перший туман злегка засивів на вибалках.

Настане душне гаряче літо.

Брудні важкі хмари вистилали високе небо.

жовті червоні квіти; суворі козацькі могили;

мертва прикра тиша; гірка не знана ще туга;

маленькі густі кущі; легкий крислатий капелюшок;

викинуті прибоєм морські водорості; сумна журлива пісня;

чиста прохолодна вода; місячні весняні ночі

Лупиться під палаючим сонцем старенький вимитий дощами дах.

У голосі твоїм бринять людяні теплі співчутливі нотки.

На прогалині цвіте темна запашна материнка.

На верхівці стебла кульбаби красується жовта схожа на кошик квітка.

Тінь сягала аж на дальні вкриті молоденькою зеленню кручі.

То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

Верхній шар чорнозему змінився твердою віками спресованою глиною.

А мати жде і поглядом далеким шукає битий посивілий шлях.

Холодне молоде срібло сонця пізньої осені розлите по землі.

Уже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку.

З кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

Невеликі карі очі блищали з-під чорних брів.

Бурхливе вранішнє море хлюпало в сонний берег.

У хаті стояв густий передсвітанковий морок.

Десь ще тремтів на гілці одинокий скручений дудочкою листочок.