7 клас. Діагностична робота за І семестр з української літератури (сімейна форма навчання)

УСНО ВЗАЄМОДІЄ (ГР 1)

Прочитайте уривок з твору Івана Франка "Захар Беркут". Складіть 6 запитань до тексту.

Стародавнє село Тухля — се була велика гірська оселя з двома чи трьома чималими присілками1, усього коло півтора тисячі душ. (...) Простягаючись звиш пів милі вдовж, а мало що не чверть милі в ширину, рівна й намулиста, обведена з усіх боків стрімкими скалистими стінами, високими декуди на три або й чотири сажні (...). Чималий гірський потік впадав від сходу до тої долини високим на півтора сажня водоспадом. (...) Високі, стрімкі береги тухольської кітловини покриті були темним смерековим лісом, що надавав самій долині... якоїсь пустинної тиші та відрубності від усього світу. Так, справді, се була величезна гірська криївка, з усіх боків тільки з великим трудом доступна, — але такі були в тих часах ненастанних війн, усобиць і нападів майже всі гірські села, і, тільки дякуючи тій своїй неприступності, вони змогли довше, ніж подільські села, охоронити своє свобідне, староруське громадське життя (...). Тухольський народ жив головно скотарством. Тільки та долина, де лежало село, а також кілька поменших порічин, не покритих лісом, надавалися до хліборобства (...). Зате в полонинах, що були, так само, як і всі доокружні ліси, власністю тухольської громади, паслися великі отари овець, у котрих спочивав головний скарб тухольців: з них вони добували собі одежу й страву, омасту та м’ясо. (...) Сонце вже геть схилилося з полудня, коли з високого верха в тухольську долину спускалося знайоме нам ловецьке товариство під проводом Максима Беркута. (...) При вході в долину ревів водоспад, розбиваючись о каміння сріблястою піною; повз водоспад викутий був у скалі вузький вивіз, яким ішлося вгору й далі понад берегом потоку через верхи та полонини аж до угорської країни; се був звісний тодішнім гірнякам «тухольський прохід», найвигідніший і найбезпечніший після дуклянського (...). Тухольці вложили найбільше праці в те діло, тож гордилися ним, як своїм. — Гляди, боярине, — сказав Максим, зупиняючись над водоспадом при вході в крутий, у камені кований вивіз, — гляди, боярине, се діло тухольської громади! Геть ось туди через Бескиди тягнеться сеся дорога... Мій батько сам витичував її на протягу п’ятьох миль; кождий місток, кожда закрутина, кождий вивіз на тім протязі зроблений за його показом. (...) — Що за пречудове місце, — аж скрикнула Мирослава (...). — Се наша Тухольщина, наш рай! — сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водоспад із такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає своє царство. (...) — Ось мого батька двір, — сказав Максим, показуючи на один двір, нічим не відмінний від інших. Перед домом не було нікого, але двері від сіней були відчинені, а в стіні до полудня прорубані були два невеличкі квадратові отвори… Се були тодішні вікна. Мирослава цікаво позирнула на те гніздо Беркутів, над котрого ворітьми справді висів недавно вбитий величезний беркут (...).

ПРАЦЮЄ З ТЕКСТОМ (ГР 2)

Визначте назву пісні за уривком

ПРАЦЮЄ З ТЕКСТОМ (ГР 2)

Визначте художній засіб у виділених фрагментах.