3 клас. Літературне читання. Ю.Збанацький "Лелеки"

“Прелюдія весни”

“Лелеки”

Лід

Сонячні промені

Вода в річці

Гніздо.

Півень.

Місяць в небі

Зорі

- роговий загострений наріст на лапах у деяких птахів, що є засобом захисту чи нападу.

- частина огорожі.

- верхня частина колодязного зрубу, складена з дерев’яних колод.

- обидві кисті рук, напівзігнуті й складені так, що в них можна тримати щось покладене, насипане і т. ін.

- те, що передує головному.

- трохи, не багато.

 – розправляти

- засмучене, зажурене, сумне.

 – трава, що відростає на місці скошеної.

– вирій, теплі краї.

Якось уранці лелеки довго кружляли в небі. Було їх дуже багато. Видно, з  усього села зібралися до гурту.

Так було і в наступні дні. Старі й молоді лелеки разом із сонцем відлітали в луг, високо кружляли в небі, поважно ходили по покосах, виловлювали прудких жаб у зеленій отаві.

Та ось на четвертий день, так в обід, на гніздо притьмом впала стомлена стара лелечиха. Вона, видно, здалека повернулась, але не забула принести своїй ледачій дитині їсти. Лелеча жадібно глитало їжу, а лелечиха дивилась на нього сумовита, мовчазна.

Лелечиха не забувала своєї впертої дитини. Носила їжу, подовгу вмовляла летіти разом з нею. Лелеча винувато згинало шию, пробувало стріпувати крильми і не відривалося від свого гнізда.

Одиноке лелеча сиділо на гнізді. Воно було голодне й зажурене. Я вже не знав, що з ним і робити. Жаль було пташини — загине з голоду, уперте.