Від Вернадського до Патона: хто наступний?

Національна академія наук України оголосила про вибори президента.

Можливо, ця новина нас так сильно б і не зацікавила, якби ми не згадали про те, що вже 58 років НАН очолює Борис Патон. Відомому вченому 101 рік! Але це не заважає йому писати наукові роботи, приймати важливі рішення та здійснювати реформи. Звісно, вимагати жвавості, сучасних ідей та новаторства від 101-річного Бориса Євгеновича ніхто й не намагається. Він – заслужена людина, і як технолог, дуже багато зробив. Патон все життя займається розробками у галузі зварювальних процесів і металургії. Він допоміг винайти принципово новий спосіб з'єднання металів, завдяки якому у Радянському Союзі побудували ракетні стратегічні системи, що відповідають найвищим вимогам: «Рисак», «Сатана», «Воєвода». На щастя, жодна з цих ракет так і не злетіла.

А ще, він допоміг:

  • зробити ближчим космос до людини
  • врятував тисячі життів після аварії на ЧАЕС
  • здійснив прорив у медицині

І це лише частка заслуг, які належать відомому діячу.

Напевно, зараз йому важко відмовитися від керівництва академією, яку він очолює більше півстоліття. І хоча наукова спільнота визнає, що вік не завжди має значення, реформи в НАНУ потрібні, як повітря.  Бо навіть попри те, що старі кадри НАНУ дуже працелюбні та геніальні, настає той час, коли краще звільнити своє місце тим, хто сповнений нових ідей.

До речі, в президії працює близько півтисячі співробітників і більшість із них – пенсійного віку. 

 Ми вирішили згадати, хто ж очолював академію наук, яка існує з 1918 року. 

Володимир Вернадський (роки діяльності 1918-1919)

Він першим очолив новостворену академію. За його керівництва з’явилася біогеохімічна лабораторія. А перше відкриття – повідомлення про наявність в організмі мишей нікелю. Геохімічне дослідження рослин стало основою гіпотези, що в землі є вже відомі тоді 87 хімічних елементів. Після захоплення Києва більшовиками у грудні 1919 року Вернадський подав у відставку.

Орест Левицький (1919-1921рр.)

В 1921-му році Орест Левицький виконував обов'язки заступника президента Академії наук, але був фактичним керівником цієї установи.

Микола Василенко (1021-1922рр.)

Під керівництвом Василенка навколо Академії почали гуртуватися наукові сили Києва, вона почала поповнюватися новими членами. Втім, владні структури проявляли до неї недовіру. Науковці опинилися у центрі уваги Державного політичного управління при НКВС, а сам Микола Василенко став об'єктом жорсткого переслідування з боку партапарату ЦК КП(б)У. В 1922-му році під тиском був змушений скласти повноваження. А вже через 9 місяців його заарештували за звинуваченнями в участі контрреволюційної організації.

Орест Левицький (1922р.)

Орест Левицький знову очолив Академію. Під його керівництвом вирішувались питання діяльності комісій біографічного та енциклопедичного словника, музею мистецтва, картинної галереї. Однак, раптова смерть у травні 1922 року (під час перебування у науковому відрядженні на Драбівській дослідній станції Академії) не дозволила втілити у життя усе заплановане.

Володимир Липський (1922-1928рр.)

Як і попередники, Володимир Іполитович зазнав втручання радянської влади в діяльність Академії. Для вивчення стану ВУАН було створено комісію Нродного комісаріату освіти України. У висновках цієї комісії керівництво Академії звинуватили в недотриманні законів радянської влади, і це інкримінувалось як політичні порушення. 21 червня 1928 року Липський подав у відставку з посади президента ВУАН і виїхав до Одеси, де очолив Ботанічний сад.

Данило Заболотний (1928-1929рр.)

У тодішніх складних умовах Заболотному вдалося згуртувати колектив прогресивних учених, створити сприятливі умови для організації наукових досліджень в установах Академії, тісно пов'язаних з проблемами розвитку суспільства. Проте, втілити плани до кінця він не зміг. Помер передчасно у 1929 році.

Олександр Богомолець (1930-1946рр.)

Новообраний президент Академії провів повну перебудову її структури: на базі розрізнених кафедр і лабораторій були створені науково-дослідні установи та залучені молоді перспективні вчені. У 1934-му  році вже працювало 36 таких інститутів. Покращилися матеріально-технічні фонди Академії, розгорнулося капітальне будівництво наукових закладів. У природничих і технічних інститутах з’явилися лабораторії та дослідні майстерні. Зросли фінансування, кадровий склад наукових працівників, видавнича діяльність, почали виходити нові журнали. В Академії стали формуватися потужні наукові школи.

Володимир Плотніков (1941-1942рр.)

 В часи окупації Києва в 1941 році Академія була евакуйована за межі України. Академіки, котрі залишилися в місті, разом з професорами, проводять збори, на яких президентом Академії обирають Володимира Плотнікова. За цей час були спроби відновити діяльність декількох академічних інститутів. Проте вже в січні 1942 року діяльність цієї Академії заборонила німецька адміністрація. А вже з 1944-го року схвалили рішення щодо повернення евакуйованої в 1941 році Академії до Києва на чолі з Олександром Богомольцем.

Олександр Палладін (1946-1962рр.)

Стан матеріально-технічної бази Академії після війни був катастрофічним. Інститути не були забезпечені ані коштами, ані достатніми виробничими площами, а деякі інститути взагалі не мали власних приміщень. Ситуація змінилася із середини 1950-х: різко збільшилася частка бюджетних витрат на освіту й науку, деякі інститути вперше одержали значні матеріальні кошти із загальносоюзного бюджету. Почалося капітальне будівництво, зокрема спорудження обчислювального центру, будинку для інститутів суспільних наук. Кількість відділів та інститутів почала зростати. У 1962-му році Олександр Палладін подав у відставку.

Борис Патон (1962р.)

Борис Євгенович найдовше від усіх займає цю посаду. Під його керівництвом установа почала співпрацювати з підприємствами народного господарства та військово-оборонного комплексуБорис Євгенович ініціював створення великих комплексних науково-технічних програм в інтересах окремих галузей промисловості, транспорту, зв'язку та сільського господарства. Після Створення незалежної України в умовах довготривалої економічної та фінансової кризи, яка не обминула й Академію, Патон зумів зберегти як саму установу, так і її основні наукові школи. Йому вдалося на законодавчому рівні закріпити статус Академії, як вищої наукової державної організації.


Тож якщо ви науковець і відчуваєте, що ви саме та людина, яка гідна зайняти кабінет, в якому зараз сидить вшанований Борис Євгенович, надсилайте документи за адресою: Президія Національної академії наук України, вул. Володимирська, 54, кімната 327, Київ, 01601.

До речі, кандидатом на цю посаду може бути особа, яка є дійсним академіком НАН України. Вона має вільно володіти державною мовою та мати досвід керівної науково-організаційної роботи не менше 10-ти років.

Конкурс діє до 12 березня 2020 року.


Вас також може зацікавити: Профспілка проти дискримінації вчителів-пенсіонерів

248
14.02.2020 16:07:10

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з ІСПАНСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
3
міс.
1
1
дн.
1
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!