і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію

Те, що ви хотіли знати про українську освіту: відверта бесіда з Лілією Гриневич на EdCamp 2018

В рамках цьогорічного заходу EdCamp 2018 команда «Всеосвіти» побувала на зустрічі з Лілією Гриневич та отримала відповіді на найважливіші освітні питання.

Вперше про EdCamp почули у 2010 році. Захід у незвичному на той час форматі (не)конференції провели у Філадельфії, США – це був своєрідний виклик неефективній системі розвитку учительок та учителів. Статистика свідчила, що понад 90% американських педагогів і педагогинь категорично незадоволені можливостями професійного зросту та, відповідно, самовдосконалення. Як виявилося, подібна проблема охоплювала не лише Америку, і EdCamp став одним із світових символів змін у сфері освіти. Зрештою, формат демократичного живого діалогу, відкритості до інноваційних методик та активного обміну досвідом підхопило 26 країн.

Україна підтримала міжнародний освітній Рух, і 3-ю в Європі та 9-ю у світі долучилася до великої EdCamp-родини, утворивши найбільшу спільноту за межами США. У цьому році у Харкові відбулась ІV (не)конференція, яка об’єднала понад 1000 вчительок та вчителів з усієї країни. Особливістю цього заходу є програма: здебільшого вона невідома заздалегідь і формується безпосередньо самими учасниками та учасницями у перший день відкриття – іншими словами, діє закон «про дві ноги». Крім того, одним із базових елементів EdCamp вважається принцип give-get: «Дай, якщо можеш, візьми, якщо хочеш». Найцікавіше, що дискусійний формат (не)конференції передбачає так званий «ефект довгого хвоста», тобто будь-яка локальна сесія не розгортається односторонньо, а переходить у дискусію та спільну діяльність педагогів. Це завжди живе спілкування з аудиторією.

Головна ідея EdCamp Ukraine полягає у розвитку «відповідального вчительства», яке поєднує у собі рівноправне, доброзичливе партнерство, любов до дітей, усвідомлення потреб нашого часу та бажання змінюватись заради успішного майбутнього української освіти. Принципи Нової української школи утворюють платформу, необхідну для якісного, ефективного і мотивованого навчання, тому НУШ є центральною темою національної (не)конференції.

Організаторами заходу є люди, які вірять у Зміни з великої літери і творять їх, не чекаючи жодних зручних моментів: Олександр Елькін, натхненник руху EdCamp в Україні, Олена Масалітіна, програмна директорка та Ірина Міньковська, менеджерка з PR і партнерства. Цьогоріч для детального обговорення прийдешніх змін та способів їхнього втілення масштабний захід в якості почесних гостей відвідали Міністерка освіти і науки України Лілія Гриневич, голова Харківської області Юлія Світлична та телеведуча ТСН на каналі 1+1 і кураторка премії Global Teacher Prize Ukraine Наталія Мосейчук

Команда «Всеосвіти» побувала на локації «Відверта бесіда з Міністеркою Лілією Гриневич у запитаннях і відповідях «Навчати й навчатися: як учительство змінює світ», дізналася про найважливіші аспекти сучасних освітніх реформ в Україні та особисто поспілкувалася з Лілією Михайлівною стосовно питань, які найбільше турбують читачів нашого порталу. 

Зустріч проходила в актовому залі ЕКЦ «Бейт Дан», на достатньо місткій території якого розгорнувся EdCamp 2018, тому актуальна тема бесіди зібрала чимало зацікавлених вчительок та вчителів. Вщерть заповнене освітянами приміщення демонструвало небайдужу зацікавленість у подальшій долі української школи, а також у відповідних змінах у законодавчій базі.

На дискусії, крім Лілії Гриневич, також були присутні Олександр Елькін, Наталія Мосейчук та Олена Кваша, продюсерка кіровоградської філії національної суспільної телекомпанії України.

НУШ шанує різноманіття талантів, індивідуальність учня та учениці. Ця школа існує заради успішного життя, самореалізації та щасливого майбутнього кожної української дитини.

Зазначимо, що учасники EdCamp 2018, серед різноманіття інших подарунків, отримали комплект «Шість цеглинок» від The LEGO Foundation, з яким МОН у цьому році підписало Меморандум. Нагадаємо: усі перші класи в Україні, які навчатимуться з 1 вересня 2018 року, безкоштовно отримають набори LEGO, які допоможуть впроваджувати ігрові та діяльнісні методи навчання в освітній процес. 

Наталія Мосейчук запропонувала аудиторії зібрати різнокольорові цеглинки у тому порядку, який символізував би нове вчительство або невід’ємну якість успішного педагога чи педагогині.

Олександр Елькін: Декілька слів про мій символ. Це сходинки – сходинки у краще майбутнє, і, водночас, як метафора постійного зростання в житті. Бо коли ми зростаємо і розкриваємо свої найкращі якості, ми, насправді, більше відчуваємо життя.

Крім того, під час бесіди з Лілією Гриневич «Навчати й навчатися: як учительство змінює світ» цеглинки використовували в якості маркерів, які демонстрували ставлення аудиторії до того чи іншого питання.

Олександр Елькін: Коли ми будемо ставити запитання або будуть з’являтися певні твердження, ви, будь ласка, реагуйте. Якщо ви з чимось не згодні, піднімайте червону цеглинку вгору. Коли ви згодні, і вас цей аргумент переконує – зелений колір. Якщо ви не маєте твердого рішення чи однозначного ставлення – це жовтий колір.

Подібний формат дозволяв усім присутнім на зустрічі вільно висловлювати свою думку щодо теми обговорення і, водночас, не перебивати спікера. Таким чином організатори EdCamp 2018 продемонстрували на практиці один із методів Нової української школи: демократичний діалог, під час якого кожен і кожна має змогу наочно оцінити результати бесіди.

Після невеличкого вступу та ознайомлення з правилами проведення дискусії  зустріч перейшла у формат «запитання-відповідь».

Центральною темою стала Нова українська школа – це та ідея, яка потребує постійного обговорення і хвилює без винятку всіх учасників IV національної (не)конференції. Не менш важливою для педагогів і педагогинь є проблема професійного зростання в рамках НУШ.

Лілія Гриневич: Наша школа повинна бути нова. Але ця школа – українська. Вона базується на наших міцних позитивних традиціях. І, перш за все, ця школа враховує і шанує різноманіття, зокрема, різноманіття передового досвіду. Для нас привабливі всі кольори. НУШ шанує різноманіття талантів, індивідуальність учня та учениці. Ця школа існує заради успішного життя, самореалізації та щасливого майбутнього кожної української дитини.

Олександр Елькін: Яке бачення у Міносвіти щодо реформи системи підвищення кваліфікації?

Лілія Гриневич: Коли ми говоримо про реформу НУШ, то чим вона відрізняється від решти реформ, які вже проводилися в українській системі освіти, принаймні за час незалежності? Ми втрутились у ту сферу, на яку ніхто особливо не звертав уваги. Тобто, друкувались якісь підручники, відбувались зміни в програмах тощо. Зараз ми зачепили методики навчання, від яких залежить якість освіти. Мало зробити сучасний освітній стандарт, мало оновити освітнє середовище (наприклад, мультимедійними дошками). Найголовніше – учитель і його підготовка. За це дуже складно братися. Вважається, що вчителі є консервативною аудиторією, але вчителя можна переконати, коли він самостійно пересвідчиться, що нова методика потрібна його дітям, його учням і йому самому. І тому ми пішли саме цим шляхом. Я дуже ціную вмотивованих вчителів, які можуть показати іншим, як потрібно.

Щодо системи підвищення кваліфікації. Не буде цих методів навчання, якщо ми не змінимо систему кваліфікації. І коли ми писали закон про освіту, то окремо працювали над системою кваліфікації. Вона почне діяти з 2019 року. В чому її сутність? Ми хочемо диверсифікувати можливості підвищувати кваліфікацію і допустити до її підвищення не лише обласні інститути післядипломної освіти. Ми бачимо, що подолання інформаційних бар’єрів, наявність співпраці з міжнародними організаціями, громадського сектору, який є в Україні, експертів, зрештою, може відкрити чудову нову можливість для підвищення кваліфікації.

Наша ідея полягає в тому, щоб ті години, які вчитель має витрачати на підвищення кваліфікації, поділити на дві частини: 1) згідно з законом, цих годин стає більше в два рази, але 2) – це обласні інститути післядипломної освіти, які тепер отримують сильних конкурентів у вигляді інших платформ, на яких можна продуктивно підвищити кваліфікацію. У другій частині підвищення кваліфікації гроші будуть іти в школу, і вчитель зможе обрати для підвищення кваліфікації певну кількість годин в будь-якій іншій організації. EdCamp також є частиною підвищення кваліфікації.

Уявіть іншу ситуацію: до вас у школу прийде інклюзивна дитина, а ви не знаєте, що з нею робити, тому що ви завжди працювали зі звичайними дітьми. Тим не менше, в нас є кілька організацій, які чудово розуміються на методиках роботи з інклюзивними дітьми. Ви можете піти до цієї організації, за вами підуть гроші за відповідну кількість годин, і ви отримаєте це зарахування до підвищення кваліфікації. Це вже є в законі, і це реалізується.

Позиція МОНу дуже чітка: вчитель не повинен використовуватися для примусової участі в мітингах і в будь-яких інших політичних подіях. Але вчитель точно може принести користь та привернути увагу всіх, хто у владі, до питань освіти.

Мають бути прозорі критерії, за якими та чи інша організація буде уповноважена здійснювати підвищення кваліфікації.

Наталія Мосейчук: А скільки часу потрібно на реалізацію? І яким чином це відбуватиметься на практиці? Чи буде, наприклад, EdCamp та подібні йому організації визнані на державному рівні?

Лілія Гриневич: У 2019 році ми плануємо закласти до Бюджетного кодексу можливість, коли гроші йдуть за вчителем на підвищення кваліфікації – над цим працюємо разом з Міністерством фінансів. Нам, перш за все, потрібно провести закон «Про загальну середню освіту» в нашому Парламенті. Якщо вдасться це зробити на осінній сесії, тоді ми можемо закладати систему в Бюджетний кодекс 2019 року, і вона відразу ж запрацює в повному обсязі.

Є другий варіант, за умови довгого «маринування» закону в Парламенті. Ми працюємо над усіма цими документами і, зокрема, над критеріями до організацій, підвищення кваліфікації в яких може офіційно визнаватися. Для запуску цього механізму нам не потрібен закон, Парламент та Кабмін. Якщо нам не вдасться закласти систему в Бюджетний кодекс 2019 року, тоді ми разом з вами і за консультацією з такими організаціями, які сьогодні можуть запропонувати альтернативу для вчителя, виробимо перелік критерій, і прозоро, відповідно до цього переліку, організації будуть винесені на сайті Міністерства. Будь-який вчитель чи вчителька зможе вільно відкривати перелік і бачити організації, а також їхні пропозиції щодо підвищення кваліфікацій. Таким чином, ви матимете змогу зарахувати до своїх годин ті, які ви витратили на підвищення кваліфікації. А от для підкріплення цієї системи грошима, як я вже казала раніше, нам потрібен закон «Про загальну середню освіту» і Бюджетний кодекс.

Наталія Мосейчук: У реформуванні української освіти ви використовуєте так звану «м’яку силу».

Лілія Гриневич: Справа в тому, що в НУШ буде зацікавлена велика кількість людей. Для нас показовою була ситуація у пілотних школах. Ви вже чули про 100 пілотних шкіл, де працювали за новим стандартом і новими методами активного пізнавального навчання з дітьми. Часом це були такі школи, де одночасно знаходились початкові класи з експериментальною методикою і класи з традиційним навчанням. Склалося так, що частина вчителів і вчительок, які працювали за традиційними методами і які не хотіли брати участь в експерименті, почали застосовувати  альтернативні методики, формувати новий освітній простір, а також активно використовувати роботи учнів та учениць, за якими батьки можуть бачити постійний прогрес і самовираження дитини. На стінах вивішувалися результати, і це дуже важливо, коли стіни не в облупленому статичному і дидактичному матеріалі, а там з’являються твори дітей. Вчителі та учительки самостійно побачили, наскільки ефективною є нова методика навчання. Це м’яка сила.

Для нас суттєво, щоб вчителі ділились досвідом між собою, адже точно є точно довіра до колеги, який це спробував, який може сказати, що працює, а що – ні, і який показує мені, що коли я вчусь, мені цікавіше жити. Такий вчитель або вчителька створює атмосферу, в якій діти починають радіти процесу пізнання. Тому обов’язково діліться тим, що ви почули на EdCamp. Горизонтальна комунікація має величезне значення. Нам потрібно відбудувати довіру суспільства до освітян, довіру батьків і вчителів.

Ініціатива у питаннях перейшла до аудиторії заходу, і пані Міністерка у бліц-форматі відповіла на декілька питань, які найбільше турбували слухачів.

Освіта має величезне значення для соціалізації людини і організації навчання роботи в командах, тому не можна повністю замінити навчальний заклад дистанційним навчанням.

Віктор Круглов, генеральний директор видавництва «Ранок»: Ліліє Михайлівно, чи планується альтернативна, дистанційна освіта для вчителів?

Лілія Гриневич: Це дуже актуальне питання. У час інформаційних технологій було б абсолютною дурістю їх не використовувати, тим більше в навчальному процесі. І тому ми обов’язково повинні включати цей елемент навчання. Коли нам треба було передпідготувати 22 000 вчителів та учительок, які будуть працювати в першому класі, ми змогли покращити доступ до цих можливостей завдяки тому, що запропонували змішане навчання, дистанційний курс, а крім того – очні курси. Це означає, що вчитель та вчителька тоді, коли має час, може спокійно повернутись до певного модуля. Всі університети за кордоном, які себе поважають, мають власні курси, обов’язково переведені в дистанційний формат. Підкреслю, що освіта має величезне значення для соціалізації людини і організації навчання роботи в командах, тому не можна повністю замінити навчальний заклад дистанційним навчанням. Тому я закликаю його використовувати, але збалансовано.

Мені потрібні вчителі як партнери, які будуть сіяти нове в своїх школах і доброзичливо ділитися досвідом з іншими вчителями. Тоді нас буде більше.

Додаткове питання залу: Ми зібрались в аудиторії, де всі вчителі мотивовані надією на успіх НУШ. Але на місцях ми дуже часто маємо таких вчителів, які не готові змінюватися, але при цьому вони мають право працювати. Яким чином співпрацювати з учителями в НУШ, які абсолютно не мотивовані до змін?

Лілія Гриневич: Це питання я ставлю собі постійно. Насправді, ми переглядали багато рецептів. Перш за все, ми запланували, що кожна лінійка вчителів, які вперше навчатимуть за новими стандартами, буде проходити отаке масоване підвищення кваліфікації. Але ми прекрасно знаємо, якщо людина не хоче навчитися, вона не навчиться. Якщо ви візьмете будь-який колектив людей, то в ньому завжди є 10% людей, які відкриті до змін і прагнуть чогось нового. Для них вийти із зони комфорту – дуже легко, це справжній драйв. Це лідери змін. Є 10%, які ніколи не зміняться, і в майбутньому вони елементарно не зможуть працювати в НУШ. Нам треба підтягнути цих 80%, а це можна робити, лише заражаючи їх позитивним бажанням вивчати щось нове, розумінням, як розширити свій педагогічний світогляд.

В мене був приклад на курсах «Освіторії», коли ми готували тренерів. До нас завітала вчителька з 20-річним досвідом, і вона – заслужений вчитель України. Її позиція була достатньо скептичною: «Ну от чого ще мене можуть навчити? Батьки просто мріють, щоб їхня дитина потрапила до мене». Після курсів «Освіторії» ми спілкувались з нею, і я запитала: «Що вам дали ці курси?». Вона сказала одне: «Мені так шкода, що я не знала про такі можливості всі ці двадцять років».

Вчитель – це людина, яка повинна бути і актором, і чудово знати свій предмет, і любити дітей, і вміти відстояти свою позицію.

Шевельова Олександра: Чого очікувати тим, хто в наступному році прийде в перший клас? На що розраховувати дітям, які перейдуть в середню школу в тих закладах, де немає достатніх засобів для інноваційного навчання сучасними методами?

Лілія Гриневич: 1,3 мільярди гривень ми надали початковій школі разом із підвищенням кваліфікації, з них майже мільярд – це обладнання для початкової школи. Звичайно, цього мільярда не вистачає на усі школи і класи, навіть з грошима органів місцевого самоврядування. В цій країні 16 060 шкіл, і вони є абсолютно різними за своїм матеріально-технічним забезпеченням. Є школи, де традиційно навчалися діти чиновників, діти людей забезпечених, які могли, відповідно, робити внески, і, звичайно ж, ці школи виглядають і функціонують інакше, ніж школи в пересічному спальному районі або в селі. Ми говоримо: «Ви маєте провести аудит. Якщо парти в класі міняли два чи три роки тому – то абсолютно нераціонально зараз знову купувати для цього класу парти, а треба купувати в ті школи, де ці парти не мінялись». Ми, нажаль, не можемо зробити все в один момент. Більше того, ми не знаємо, що буде з бюджетом наступного року, але намагатимемось підтримувати хід фінансування й надалі.

Щодо обладнання для старших класів. Якщо подивитись, скільки ми інвестували в цілому в школи, то цього року – це понад 3-х мільярдів гривень, тому що ми додатково дали програму по шкільних автобусах, природничо-математичних кабінетах, закупівлі обладнання для інформатики. А є ще органи місцевого самоврядування. На сьогодні, в результаті децентралізації, вони збільшили дохідну частину бюджетів у великих містах навіть в 10 разів. І, відповідно, вони повинні розуміти, що вчителі, діти і батьки, і всі родини цих дітей – це їхні потенційні виборці, а тому важливо надати повний звіт щодо податків громадян. Усі податки, які ви сплачуєте, йдуть в органи місцевого самоврядування, а не в наш бюджет.

Позиція МОНу дуже чітка: вчитель не повинен використовуватися для примусової участі в мітингах і в будь-яких інших політичних подіях. Але вчитель точно може принести користь та привернути увагу всіх, хто у владі, до питань освіти.

Ви, як вчителі, повинні говорити своє вагоме слово у діалозі з політиками, з тими, хто ділять місцеві бюджети за пріоритетністю.

Катерина Пузиревич: Яким чином можна буде проліцензувати курси від громадських організацій як альтернативу тим, які проводять інститути післядипломної освіти, але щоб вони були також визнані на державному рівні? Щоб сертифікати були справжніми, а не «паперовими».

Лілія Гриневич: Ми зараз над цим тільки працюємо. Скажу вам відверто: я б хотіла уникнути такого поняття як «ліцензування курсів», тому що тоді ми це заганяємо в рамки дуже сильної бюрократичної процедури. Отримання ліцензії – це нові проблеми. Ми хочемо спробувати, якщо вдасться погодити з Мін’юстом, простіший варіант: за чітко розробленими критеріями до певних організацій, а також за критеріями до їхніх курсів ми визначаємо, що вони потрапляють у список, офіційно затверджений МОНом. За цими прозорими критеріями буде скликана комісія, в яку ми введемо представників різних організацій. Таким чином, вчителі зможуть звертатися до створеного списку і обирати необхідне.  Ми хочемо, щоб підвищення кваліфікації не обмежувалося курсами, а зараховувалося, наприклад, те, що вчитель написав підручник чи займається підготовкою всеукраїнських олімпіад. Є багато форм роботи, які можна зараховувати. Відповідно, ви отримуєте посвідчення від обраної організації, приносите в обласний інститут, а вони перевіряють на сайті Міністерства. Організації будуть видавати своє номерне посвідчення, і його зарахує інститут післядипломної освіти.

Вчителю треба дати автономію і більше простору.                                    

Олександр Елькін: Як ви ставитесь до того, щоб, можливо, делегувати прийняття цих рішень на рівень школи і педагогічної ради?

Лілія Гриневич: Практика життя доводить, що поки ми не дозріли. Моя ідея полягає в тому, що вчителю треба дати автономію і більше простору. Ми вирішили підключити вчителів та учительок зі школи до вибору підручників. Ви знаєте, що всі підручники, які друкуються, виставляються в електронному вигляді, щоб їх можна було попередньо переглянути, і щоб згодом директор, після консультації з методоб’єднанням вчителів з того чи іншого предмету, зробив відповідну заявку – таким чином, ми формуємо приблизний тираж підручників. І ми побачили, що школи надсилають заявки на підручники, які, по-перше, гірші (ми знаємо, що в лінійці підручників є значно кращі, якісніші, цікавіші), але школи обирають саме цей. По-друге, ми помітили ще одну річ: інститути післядипломної освіти входять у співпрацю з видавництвами, директори так само, і, навіть не питаючи думку вчителів, ( хоча перелік підручників має бути затверджений педагогічною радою), вони вписують той підручник, з видавництвом якого домовились заздалегідь. На жаль, у нашій країні поки що мало критеріїв, якими б керувались усі.

Вчителі – провідники реформ, тому діліться досвідом, створюйте передумови для успіху.

Олександр Елькін: Що ми, як спільнота відповідального вчительства, могли б зробити для нашої освіти?

Лілія Гриневич: Перш за все, я вам дякую, що ви є. Це в мене завжди вселяє велику віру. Я дуже прошу, щоб ваша участь в EdCamp і в цій спільноті відповідального вчительства не завершувалася звичайною відстороненою участю. Напрочуд важливо, щоб ми навчилися ділитися власним досвідом з іншими вчителями і вчительками в школах. Я розумію, що часом це складно  і це безпосередньо залежить від керівників шкіл: вони або дають простір прогресивному вчительству, або обмежують його. Ви – провідники реформ, тому ділиться досвідом, створюйте передумови для успіху.

Дискусія «Навчати й навчатися: як учительство змінює світ» з Міністеркою освіти і науки України Лілією Гриневич виявилася надзвичайно цікавою та корисною, адже у форматі живого діалогу вдалося дізнатися і обговорити процес реформування української школи. Тепла, дружня атмосфера сприяла порозумінню, а мотивовані до змін вчителі та вчительки спільно підтримали грандіозний проект НУШ, який допоможе радикально змінити систему вітчизняної освіти і зробити її успішною та ефективною.

«Всеосвіта» від щирого серця бажає успіху натхненним педагогам і педагогиням України та сподівається, що національна (не)конференція EdCamp Ukraine з року в рік збиратиме під своїм білим крилом зростаючу родину інноваційних провідників реформ.

Деякі фотоматеріали взяті з офіційної сторінки EdCamp Ukraine у Фейсбуці.

5362
10.07.2018 13:37:35

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання