! В а ж л и в о

Співлавреат Нобелівської премії з медицини 2019 року Ґреґ Семенца – викладач і син учительки

Фізіологами-нобеліатами 2019 року стали Ґреґ Семенца, Вільям Кейлін і Пітер Реткліф. Звісно, майже кожен вчений має педстаж – але у Ґреґа Семенци біографічний зв’язок з педагогікою особливо значний.

Американець Ґреґ Семенца, 63 роки, уже чверть століття вважається класиком сучасної наукової медицини. Слава прийшла до нього після відкриття у 1990-х білка НIF – це білок, який бере участь у клітинній відповіді на брак кисню. А цьогорічну Нобелівську премію з медичної та фізіологічної науки вручено саме «за відкриття механізмів, за допомогою яких клітини відчувають зміни в рівні доступного кисню й адаптуються до цих змін».

Семенца виріс у родині вчительки початкових класів. Родина жила в маленькому селищі, але неподалік від Нью-Йорка. Захоплення біологією людини з'явилось у Ґреґа завдяки шкільному вчителеві біології. А народження у друга його сім'ї дитини з синдромом Дауна підштовхнуло Семенцу до студіювання генетики.

З 1990 року Семенца викладає й займається дослідженнями у Школі медицини приватного Університету Джонса Хопкінса (місто Балтимор, штат Меріленд). Він є лектором і науковим керівником студентів одночасно на кафедрах біохімії, онкології, радіаційної онкології, педіатрії та загальномедичній кафедрі цього Університету.

Також Ґреґ Семенца – один із засновників навчального закладу Американський коледж медичної генетики. Його дружина також є викладачкою й науковицею Університету Джонса Хопкінса.

У чому ж полягає відкриття Семенци та його колег, американця Кейліна та британця Реткліфа? У тому, що клітини тіла якось чують, коли кисню стає недостатньо (наприклад, при перетисканні кровоносних судин джгутом чи тісним одягом, на гірських висотах понад 2000 метрів) – але за допомогою якого спеціального механізму клітини відчувають гіпоксію (брак кисню), учені не могли зрозуміти десятиліттями.

Ця таємниця почала розгадуватись, коли нинішній співлавреат Нобелівської премії, англієць Пітер Реткліф, відкрив, що клітинна відповідь на брак кисню мусить якось фізично проявлятись в усіх тканинах тіла – а не лише в нирках (адже саме нирки під час гіпоксії виробляють більше еритропоетину: гормону, що підвищує виробництво еритроцитів – клітин крові, які переносять молекули кисню).

Саме цю клітинну відповідь, речовину, і відкрив професор Семенца у 1995 році. Це білок HIF – він  виробляється клітинами при гіпоксії, зв'язується з ДНК клітин крові і рухається з ними до нирок, де гальмує (при надмірі кисню) або стимулює (при гіпоксії) вироблення еритропоетину.

Згодом третій співлавреат цьогорічної Нобелівки, американський онколог Вільям Кейлін, виявив, що швидке зростання нової злоякісної тканини – агресивної ракової пухлини – проходить аналогічно адаптації організму до гіпоксії. Тобто організм будує ракові метастази точно як при кисневому голодуванні: будівництвом нових кровоносних судин і активним виробництвом еритроцитів.

Відтак Кейлін виявив, що введенням у кров відкритого Семенцою білка можна сповільнити чи навіть відключити цей механізм будівництва організмом метастазів. Саме тому відкриття професора Семенци, Реткліфа й Кейліна можуть знайти широке застосування в онкологічній медичній практиці.

Читайте також: Не тільки Ґрета: 18-річна американка примусила змінити освітні правила

Джерело: bbc.com

До ЗНО з ХІМІЇ залишилося:
0
8
міс.
0
0
дн.
0
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!